При «обмеженій» процедурі перед дізнавачами ставилось додаткове завдання зберегти основні життєві функції допитуваного. Тому вони концентрували свої зусилля на тому, щоби зламати його волю психосоматичними засобами. Провідна роль тут належала не технологіям, а ретельно підібраному ритуалові руйнування особистості. Інфраквантовий мозок процедурного блоку враховував вік, стать, освіту, соціальне походження, спосіб життя, ціннісні пріоритети та ще кілька сотень параметрів, на які розкладались біографія та аксіальна матриця допитуваних. На першому етапі дізнавачі зазвичай руйнували основи самоповаги допитуваного, на другому — життєві цінності, родинні та соціальні зобов’язання. Кожний етап передбачав врахування десятків, а іноді й сотень індивідуальних параметрів та особливостей становлення психіки.
У випадку з Фатімою комп’ютер визначив головною перешкодою на шляху до її «конструктивізації» родову гордість Ферфаксів, яку до кінця не зруйнували ані приниження після арешту, ані багатомісячне утримання в ізольованій камері. Тому перед початком допиту Фатіму помістили у віртуальну реальність, де її змусили знову пережити довгі години ґвалтувань і принижень. Симуляція супроводжувалась гіпнотичним навіюванням та застосуванням психотропних речовин, які «розмивали» вольові бар’єри у психіці дівчини. Впродовж процедури до її мозкових судин запустили кілька тисяч нанороботів. Частина цих крихітних агрегатів працювала скоординовано з психозондом, а друга частина забезпечувала даними високоточний детектор брехні. На заключному етапі до кровоносної системи Фатіми ввели межово допустиму кількість «сироватки правди» та провели тестові включення «генератора болю», приєднаного безпосередньо до нервових вузлів, розташованих уздовж хребта. Останнім акордом «обмеженої» процедури за традицією стало тестування детектора брехні. Фатіму повернули до первісної реальності й змусили відповісти на сотні одноманітних, часто повторюваних питань, аж поки інфраквантовий кат не склав калібрувальних таблиць її базових і тематичних реакцій.
Капітан третього рангу Корх отримав доповідь комп’ютера про завершення підготовчого етапу дізнання через чотирнадцять годин після переміщення в’язня номер три тисячі вісімнадцять до процедурного блоку. Він увімкнув близький план відеоспостереження і побачив, як краплі рясного поту стікають посірілим обличчям Фатіми.
«Вимучена, шокована… Але погляд в неї не той, — визначив досвідчений наглядач. — Погляд не благаючий і не втрачений. Вона зберегла волю до спротиву. Чогось та інфраквантова дурня недопрацювала».
Якби допит проводився за доби правління Туре Шактірі, Корх неодмінно наполіг би на продовженні процедури. Але за нових часів на всі адміністративні процеси лягла загадкова тінь Піфії. Корх не був впевнений, що всевідаючі жриці симпатизуватимуть офіцерові, запідозреному в садизмі.
«Нехай воно буде, як буде», — вирішив наглядач і відкрив прямий канал зв’язку з авреліанською резиденцією Джи Тау через Білі Камені. Віддаленим дізнавачем цього разу мав бути високий поліцейський чин. Хто саме, Корх не цікавився. Формально він свою місію виконав.
Імперський комісар з особливо важливих розслідувань Рене Марков не вперше проводив віддалений допит підозрюваного, але цього разу він зіткнувся з незрозумілими й нездоланними обмеженнями. Координатор Джи Тау на Аврелії Рей Блісс повідомив йому, що підозрювана Фатіма Ферфакс наразі утримується під вартою на об’єкті такого недосяжного рівня секретності, що можливість прямого допиту через Білі Камені повністю виключається. Блісс запропонував імперському комісару сформулювати пакет запитань, які на об’єкті відтворить голос дізнавача.
— Ви не розумієте, про що йдеться. Я хочу подивитись в очі цій жінці, — наполягав Марков. — Хочу бачити її обличчя. Бачити, як вона реагує.
— Пізніше вам пришлють TVC-запис її реакцій на запитання, — казав Блісс.
— Я формулюю запитання оперативно, виходячи з поточних відповідей підозрюваної та їх оцінки детектором брехні. Допит, Бліссе, є мистецтвом, грою, а ви мені пропонуєте якесь калічне інтерв’ю.