— Я, сір! — підскочила і виструнчилась Ясмін.
— Ви, Бехеште, у цій групі старша за званням. Ви — цілий майстер-марінер, та ще й із командирським досвідом. От і поясніть майбутнім бійцям, що значить «координувати». Поясніть так, щоби навіть оцей товстий земний вилупень, — інструктор ткнув у Макса вказівним пальцем, — назавжди запам’ятав значення слова «координувати».
— Це означає, сір, що ми маємо здійснювати узгодження, поєднання та приведення до ладу дій довірених нам машин! — сформулювала Ясмін, карбуючи кожне слово.
— Правильно, курсант Бехеште, — інструктор подивився на Ясмін довгим поглядом і раптом запитав: — Я чув, що ви з курсантом Махоніко — подружня пара. Це вірно?
— Цілком вірно, сір! — підтвердила Ясмін.
— Підтримую ваші уподобання, курсант Бехеште, — сказав інструктор. — Я передчуваю, що з Махоніко вийде вправний оператор, хоча вона поки що лише ординарний марінер. Ви як старша за званням повинні сприяти зростанню її бойових вмінь і навичок. Й тоді вам буде на кого покластися, коли ми виступимо на смертельну прю з ґиргами.
— Служу Імперії! — викрикнула у відповідь Ясмін, веселими очима дивлячись на інструктора.
6
Дослідницька станція «Пост Лефора»,
південніше цирку Мефістофель, Аврелія (6КА81:4),
зоряна система Мійтри (HD168443).
2 юна 417 року Ери Відновлення.
Після кількаденної невизначеності імператор санкціонував ядерне бомбардування двох найбільших гніздилищ адельм. Але не дозволив це зробити Охоронним силам колонії. Для бомбардування було призначено останній із ударних рейдерів Одинадцятого флоту, який ще залишався на орбіті Аврелії — «Рігуело». Рівно опівдні двадцять дев’ятого пентарія він мав відправити до тих печер, де множились і дорослішали мільйонні орди адельм, дві тактичні керовані бомби проникаючого типу.
Небачене видовище змусило вищих керівників колонії залишити кабінети і прибути на кордон аномальної зони. Всім хотілось вживу, а не на екрані TVC, побачити ядерне бомбардування власної планети. Флотські запевнили уряд Аврелії, що відстань у дванадцять кілометрів гарантуватиме спостерігачам безпеку. Вітер мав віднести радіоактивні хмари на північ, до центру метеоритного цирку Мефістофель, а ударна хвиля не повинна була пробігти й третини відстані до кордону. Єдине, про що застерігали офіцери Флоту: на очі спостерігачі мали одягнути спеціальні світлові фільтри.
Маккосліб провів міністрів, лордів та їхніх жінок до зубоподібної скелі, а сам повернувся на «Пост Лефора». Як досвідчена людина він знав, що усі розрахунки є лише розрахунками. Ланс зайняв крісло чергового у підземному бункері. Персонал поста поділився з генералом синтетичною кавою. Сьорбаючи гарячу бурду, він спостерігав за кратером. На тій панелі, куди виводились дані орбітального моніторингу, керівник Кризової служби міг бачити, як у гірських ущелинах клубляться зграї адельм, як спалахують там і тут вогники кульових блискавок.
«Чим вони там харчуються? — дивувався Ланс. — Печерних поліпів Libasta siphonophora мало б стати такій армаді доби на три, не більше. Але ж вони клубочуться у тих печерах роками. Може, вони вміють культивувати якісь примітивні життєві форми? Створювати підземні плантації?»
Раптом з боку входу почався метушливий рух. До чергової кімнати забіг сержант і доповів:
— Сір, прибув імперський комісар з особливо важливих розслідувань, генерал-лейтенант Рене Марков!
«Сюрприз! — сказав собі Ланс. — Нарешті я побачу вживу цього легендарного нишпорку».
Він підвівся назустріч комісарові. За негласною ієрархією імперський генерал вважався вищим за рангом від авреліанського. Але Лансові ця традиція здалась неактуальною, і він не привітав Маркова першим. На його здивування, тіронієць не помітив порушення субординації. Він цілком демократично потиснув Лансові руку і запитав:
— Коли почнуть бомбити?
— Я — генерал-полковник Маккосліб, — вирішив відрекомендуватися Ланс. — Керую місцевою Кризовою службою, — він подивився на таймер. — Бомбитимуть за вісім хвилин.