1. Главная
  2. Книги
  3. Стельмах Дмитро
  4. Фарс-мажор
  5. Страница 15
Выбрать главу
Ну і діла! Оце таку з нудьги дівки утнули штуку! Ірися блискавку на моїх штанях швидко розстібає, А подружка ота мені між ніг поклала ніжно руку І почала демонструвать одну індійськую науку, Яку вона за давніми трактатами на практиці вивчає.
Спочатку показала пишне розмаїття усіляких трюків, Описаних у древній книжці, що зветься Камасутра, Тут був набір із пестощів, обіймів, еротичних рухів, Звабливих поз, жіночих підохочень і чутливих звуків, Аж ось нас підхопили хвилі сексу річки Брахмапутра.
Кохалися утрьох розкуто, солодко, позиції міняли, Й хотілося такого ще і ще, це кожний, мабуть, знає, Дівчата і зі мною, і з собою радісно в інтим вступали, Усі свої знання із любощів мені удвох передавали, Тож не кажіть мені, що дружби між жінками не буває.

16 квітня, п'ятниця

Написав нову квінтьєму. Про шанс, який може несподівано випасти на долю молодого студента художнього інституту.

ПРО МОЇ МАЛЯРСЬКІ СТУДІЇ А раз було, що й справді до Ірисі я припхався, Я їй казав, що мрію написати олією її портрет. Вона ж не знала ще, що я по вуха в неї закохався, Що над усе сподобатись їй дуже намагався, Тому і взяв з собою фарби, пензлі і мольберт.
Та двері несподівано мені її матуся відчинила І дружньо так запрошує пройти всередину квартири. «Художнику, мене Ірися тебе стріти попросила, Хтось подзвонив їй, а я вже й воду скип'ятила, Тож кави поп'ємо удвох, і дочекаємось моєї Іри».
А бачу, у матусі блузку розпирають здоровенні циці, Вона, усміхнена, помітила, як я весь зашарівся, «А може, намалюєш мене в образі південної цариці? В самих лише коштовностях, без ліфчика й спідниці, Ну, сміливіш, студенте, чого ти, справді, так знітився?»
Цікавий поворот для ніжної юнацької натури, Я заходився сором'язно фарби й пензлі діставати, Ну а матуся оголила тут усі скарби жіночої фігури, І натякає на легкий експромт, на флірт, на шури-мури, Й сама давай мене на ліжко владно укладати.
Ну що ж, я здогадався, що маю вдовольнити мати, Але тоді із старшими за себе я досвіду ніякого не мав, Та мудра дама мені показала, чим потрібно жінок брати, Як розпалити пристрасть, як ввійти, що треба цілувати, Як шансом можна вміло скористатись, а не ловити ґав.

17 квітня, субота

Сьогодні нічого не написав. Читав і перечитував написане. Правив, доводив до пуття і логічного кінця. Був збуджений. Чогось хотілося, тільки не міг збагнути, чого саме.

18 квітня, неділя

Прочитав усе з останнього Еміку. Той не знав, які слова вдячності підібрати. Запевняв, що я найкращий в сучасній українській поезії, що завдяки моїм віршам і перегляду кінострічок за моєю рекомендацією він став дивитися на життя ширше. Без містечкової зашореності і патріархальних стереотипів. Без усього того, що стільки років затуманювало його погляд на світ навколо. Сказав, що тільки зараз він зняв із себе протигаз. Сказав, що в моїх віршах є якась одухотвореність. І вона його надихає.

Як все-таки приємно розширювати людям обрії світосприймання. Значить, недарма живу.

19 квітня, понеділок

Подзвонила Мотря, спитала, що таке кунілінгус.

Я отетерів. Що відбувається з моєю надією? Спитав, чому з усього розмаїття світу і літератури її зацікавив саме кунілінгус.

Мотря сказала, що в її літугрупованні «Острозькі черниці» тільки про кунілінгус останнім часом і говорять, кажуть, крута штука, просто сонет з гекзаметром, і тільки вона одна не знає, про що йдеться і не може належним чином підтримати розмову.

– А ти ж їм що на теє, люба?

– Сказала, що в цьому щось є, як ти і вчив відповідати, коли не знаєш, про що мова. То що ж воно таке?

Пояснив, як міг.

У Мотрі є така гидотна звичка дзвонити, коли їй щось у голову стрельне, і ставити мені незручні запитання. Невже у своїх викладачів спитати не може? Чого її там навчають в Острозькій академії? Цікаво, що їй далі захочеться узнати? Виходить, у мене більше запитань, ніж відповідей.

Правду люди кажуть: маленькі діти – маленький клопіт, великі діти – великий клопіт.

20 квітня, вівторок

Всі останні поезії відірвали з руками в «Ірпінському віснику». Зірка запевняла, що слід висуватися на номінацію «Пісенна лірика про кохання» в цьогорічному літературному конкурсі «Коронація слова». Казала, що я – приірпінський соловейко, гордість сучасної поезії і її улюблений поет. Що їй особливо сподобалася квінтьєма «Про мою подругу». Сказала, що дуже майстерно і правдиво.

~ 15 ~