Дев'ятнадцята річниця горбачовської Постанови про подолання пияцтва та самогоноваріння! Саме того першого удару по великій державі, яку ми так легковажно втратили!
Я давно хотів написати квінтьєму про ту ганебну постанову. Гривень так на двісті. Я ніколи не пробачу Горбачову черг за вином, де я згаяв найпродуктивніший час свого життя. Моя безкомпромісна оцінка тієї постанови не підлягає ніякому перегляду.
Отож поснідав, сьорбнув свого домашнього червоного для натхнення, сів на балконі, закурив мій улюблений «Біломор». І розпочав:
Мене часто запитують на творчих зустрічах, чому я так багато уваги приділяю темі алкоголю в своїй творчості. Відповідаю коротко і ясно: це моє хобі. Мені часто кажуть, що пити зараз не модно. Відповідаю коротко і ясно: я людина старомодна і за модою ніколи не гнався. Я просто люблю життя. Дихати повними грудьми, йти з високо піднятою головою, дарувати людям добро.
Подзвонив Мотрі, спитав, як у неї з алкоголем.
Мотря відповіла, що сьогодні в її холодильнику нічого немає.
Попросив Мотрю ніколи не приймати від чоловіків запрошення випити. Пояснив, що коли вони пропонують випити, у них на думці зовсім інше. Не випивка. А далекосяжні плани.
– А які у них плани? – не зрозуміла Мотря.
– Скористатися низьким самоконтролем жінки! – попередив я. – Це у них у крові.
– А чому? – допитувалася Мотря.
– Так влаштований світ.
– А це добре, чи погано? – не вгавала Мотря.
– Це приклад споживацького ставлення до життя чоловіків, – закінчив я розмову.
18 травня, вівторок
Подарував Еміку свого швейцарського ножика. Сказав, що ним зручно нарізати консервовану яловичину.
Емік сказав, що я справжній друг. Сказав, що йому ще ніхто ніколи не дарував швейцарського ножика, хоч він і натякав про це кілька років усім знайомим. Швейцарія йому дуже подобається. Країна маленька, а грошей багато.
Яким меркантильним стає світ довкола мене! Невже гроші можуть заступити духовні цінності? Адже всі знають, що гроші не приносять щастя.
А що для мене є щастя?
Щастя для мене – це коли на столі є кусень сала з прорістю, гора печеної картоплі, миска квашеної капусти з домашньою олійкою, півлітра горілки і навпроти сидить гарний друг. Повірте, кращого годі й шукати. Ні в яких світах не знайдете, навіть у Швейцарії. Бо жодна королівська пальма не замінить мені нашої покрученої вербички над річечкою. Але усвідомлення цього приходить з віком, коли перший сніг сивини торкнеться ваших скронь.
19 травня, середа
Подзвонила Мотря, спитала, що таке поза «шістка плюс дев'ятка».
Мені забракло слів. Сказав, що це символ закону єдності та боротьби протилежностей.
Що у Мотрі в голові? Порадив їй про літературну майстерність більше думати, а не про всілякий мотлох, що тільки відволікає від навчання і поетичної творчості.
Мотря сказала, що завжди про неї думає під час своїх еротичних фантазій.
Треба їй якусь гарну книжку порадити почитати. «Кайдашева сім'я» підійде. Тільки я і сам забув, хто її написав – Карпенко-Карий чи Нечуй-Левицький. Пам'ятаю лишень, що якесь там подвійне прізвище фігурувало. Давно читав. Ще в школі.