– Мій філігранний еротико-правозахисний триптих «Мотокрасоти». Це мій протест проти дискримінації жінки в нецивілізованому суспільстві, це мій спротив огидному чоловічому шовінізму, це моя відчайдушна спроба привнести більше людяності в жорстокий світ, де правлять чоловіки. Ось, наприклад, що ви скажете про його першу частину:
– Дякую, Мар'яно, – урвав я юне обдаровання, – ваш протестний напрям у громадянській ліриці мені зрозумілий. Вам дійсно небайдуже перебільшення повноважень і зловживання службовим становищем працівників ДАІ на наших дорогах. Вам вдалося тонко передати свої ніжні почуття до вашого залізного коня. Ви талановито заповнюєте свою нішу в українській поезії. Римувати ви навчилися майстерно, по всьому видно, ви добре над собою працювали. А які ще теми розкриватимуться на «Останній барикаді» сьогодні?
– А ви підгрібайте на нашу літературну тусовку, – запросила Мар'яна. – Там ви багато прикольного почуєте. Мотря читатиме свої поезії «Перлина», «Навігатор» та «Швеція». Від них у нас в Острозі всі тащаться. Артем Полежака простібається по повній своєю «Баладою про пиво», це буде нумеро уно! Узнаєте, чим живе молода сучасна українська література. Повний атас і безмежний драйв. Сто процентів. І пиво на шару.
– А чим ви сьогодні порадуєте слухачів на Михайлівському майдані, Маріанно? – звернувся я до третьої черниці з кольоровим татуюванням у вигляді вишкіреної кобри на шиї.
– Прочитаю поезії із жіночого циклу «Сповідь грішниці». Там будуть такі мої відомі вірші, як «Студентка», «Гарячий поклик моїх губ», «Ти ще не всі ключі до мене підібрав» та «Для тебе маю я хлиста й кайдани», що вийдуть друком уже цього року. А ще у мене і чоловічий цикл є, «МГБ» називається. Хочете послухати?
– А що це означає – «МГБ»? Радянське Міністерство державної безпеки?
– Ні, це скорочено «Майстер глибокого буріння».
– Заінтригували, ніде правди діти. Ну давайте хоча б «Студентку» для початку, послухаю із задоволенням. А от усе інше разом з «МГБ» краще завтра, на свіжу голову. А я вам і свої почитаю після сніданку.
Маріанна подивилася мені просто у вічі довгим відвертим поглядом, глибоко вдихнула і почала:
– А ви робите успіхи, Маріанно, – похвалив я. – Зовсім непогано. Щось і я собі у юності такого писав. Добре, що ви не нехтуєте римою, як то зараз повсякчас у нас. А хто вас надихає на таку поезію?
– Чесно кажучи, ви, пане Дмитре. У нас в Острозі ваші вірші з «Ірпінського вісника» стали для мене одкровенням і смислом у поезії. І ваша порада, переказана Мотрею. Ви мій літературний маяк. Дякую вам за такі проникливі слова. Аби ви у нас в академії майстер-клас провели…