Прийшов додому, Інга радісно повідомила, що телефон сьогодні раптом як з ланцюга зірвався, усі мене питають. І Ярівчанський дзвонив, казав, що я справжній козак, і що він у мені не помилився. І що Зірка Нечитайло – то героїня України. І щоб я завжди заходив просто так, а то в Новій Зеландії бачилися щодня, а тут, на рідній землі, навіть по телефону не побалакали по-письменницьки. Що ж ми за люди такі? А все повсякденна шарпанина, бюрократія, якась несуттєвщина, за якою ми забуваємо про головне – про живе людське спілкування. Не годиться нам так, бо ми – прометеї духовності. І взагалі, вже давненько не проводилися твої творчі вечори у Спілці, а було б добре.
– А хто така Зірка Нечитайло? – поцікавилась Інга.
– Це та людина, яка грудьми прикриє будь-кого у тяжку хвилину. Зніме з себе останню сорочку. Зігріє теплом свого серця. Наша Мати Тереза, можна сказати. Совість нації. Гордість Київщини. Це те, чим так багата наша українська земля – чуйними людьми і широкою душею.
А як все-таки приємно, що мене ніколи не забуває голова Національної спілки письменників України! Відчуваєш батьківську турботу і шану.
13 вересня, понеділок
Подзвонили з кіностудії «Укртелефільм», сказали, що через брак фінансування зйомки стрічки про Приірпіння відкладаються на невизначений термін. Побажали мені терпіння і мудрості.
Півроку про них нічого не було чути, а тепер у них, бачте, фінансування закінчилося! Що вони робили зі своїм фінансуванням всю весну і літо? І кого тоді вони знімали?
Чому тиждень має завжди починатися з поганих новин? Сподіваюся, вони на цьому і закінчаться.
17 вересня, п'ятниця
Лист з міськради!
«Шановний Дмитре Івановичу!
Ваше звернення від 2 серпня 2004р. щодо надання фінансової допомоги у розмірі 1000 гривень на проведення першого мистецького вечора «Літературні сутінки» у вашій оселі було розглянуте на останньому засіданні Ірпінської міськради, присвяченому роботі з клопотаннями громадян.
На жаль, ваше звернення не отримало належної підтримки на вищезазначеному засіданні з огляду на непріоритетність даного заходу. На часі пріоритетним є позитивне вирішення клопотання громадян Е. Гольдмана та Н. Цибулі про відкриття першого ірпінського громадського туалету «Центральний».
Ірпінська міськрада зичить вам міцного здоров'я і творчих успіхів.
Секретар Ілона Дубак».
Пожаліти мені якихось жалюгідних 1000 гривень на «Літературні сутінки»! Навіть не мені, а ірпінській поезії! До якої все-таки зашкарублості душі можуть дійти наші містечкові чиновники! І до повного затемнення мозку. О temрога, о mores!
Тільки не треба мені нічого казати про пріоритетність. Просто вибори на носі, от і хочуть людям очі позамилювати. Тому і вирішили зробити туалет. Давня совкова традиція ігр у демократію. Невже якийсь туалет може бути важливішим за поезію? Який неприхований цинізм! Як прикро відчувати себе маленькою квіткою, затягнутою в незмащені коліщата безжального бюрократичного молоху.
А Назар і Емік теж мені друзі. Обскакали мене, автора ідеї, на рівному місці. Ну чому одним – усе, а іншим – нічого? Цікаво, як вони тепер мені у вічі дивитимуться? Хоч би пива принесли на знак подяки, скнари нещасні.
20 вересня, понеділок
Головна новина дня!
Прем'єр-міністр України Віктор Янукович зустрівся з багаторазовою олімпійською чемпіонкою Яною Клочковою. Глава уряду привітав спортсменку з блискучими виступами на 28-х Олімпійських іграх в Афінах і побажав майбутніх перемог.
Я щасливий, що наш спорт не залишився без уваги уряду. Я щасливий, що наші плавчихи в дбайливих руках.
22 вересня, середа
Лист із Нової Зеландії! Від Мелісси Річмонд! Хто така Мелісса Річмонд і чого їй від мене треба?
Англійської я не знаю, довелося їхати до бюро перекладів «Тріс». Що значить це таємниче «Тріс»? Могли б і переклад поруч дати.
Здерли п'ятдесят гривень за якісь нікчемні двійко десятків рядків! Я мало не тріснув від люті. Зате який текст!