Канонік Спретт, який говорив правду лише тоді, коли казав, що вся справа представляється йому обмеженою та вульгарною, нетерпляче ходив уперед та назад. Він шукав уїдливого вираження своєї зневаги.
- Ви робите мене жахливо нещасною, татусю, - сказала Вінні. - Ви ще ніколи не були недобрі до мене. Подумайте, що від цього залежить все моє щастя. Ви ж не хочете зіпсувати все моє життя.
- Не будьте безглуздою, - вигукнув канонік Спретт, не зворушений цим благанням. - Я відмовляюся щось чути про це. Я не можу змусити вас вийти заміж за лорда Роксема. Я далекий від того, щоб намагатись примусити вашу прихильність. Зізнаюся, це велике розчарування; однак я приймаю це як волю Провидіння і зроблю все можливе, щоб нести її. Але я цілком впевнений, що це не воля Провидіння, щоб ви вийшли заміж за пана Бертрама Рейлінга, і я цілком відмовляюсь дати свою згоду на його ганебну, гротескну пропозицію. Цей чоловік негідник; він нічим не кращий за мисливця за приданим.
- Це неправда, батьку, - сказала Вінні, червоніючи від гніву.
- Вінні, як ви смієте це говорити!
- У вас немає права ображати чоловіка, якого я кохаю краще за цілий світ. Ніщо, що ви можете сказати, не змусить мене передумати.
- Ви говорите нісенітниці, і я думаю, що ви дуже неслухняна і нелагідна дівчина.
- Зрештою, це виключно моя справа. Це стосується мого щастя.
- Яка ви егоїстка! Ви не зважаєте на моє щастя.
- Я вирішила одружитися з Бертрамом Рейлінгом. Я дала йому свою урочисту обіцянку.
- Жіночі обіцянки зроблені з пиріжкової скоринки, - зневажливо вигукнув канонік Спретт.
Леді Софія підняла брови, але промовчала.
- Мені вже більше двадцяти одного, - зухвало відповіла Вінні, бо вона була не позбавлена власного характеру. - І я сама собі господиня.
- Що ви маєте на увазі під цим, Вінні?
- Якщо ви не дасте мені своєї згоди, я одружуся без неї.
Канонік Спретт був ошелешений. Це було повстання, і він інстинктивно відчув, що з Вінні нічого не можна зробити шляхом прямої незгоди. Але він був надто злий, щоб придумати кращий спосіб. Він обурено ходив сюди-туди.
- І це результат, який я отримую за всю прихильність, якою я оточував своїх дітей, - сказав він, не звертаючись ні до кого особливо. - Я роками жертвував собою заради кожної їхньої забаганки - і ось моя нагорода.
Значною мірою прикро вражений, що він буде переможений, канонік Спретт вередливо жбурнув себе на стілець. Як і його батька, відверта опозиція збентежила і, можливо, злякала його; він не звик до цього, і коли йому перечили, деякий час не міг думати, як поводитися. З причини збереження леді Софія тримала себе дуже тихою, і її спокій додав роздратування каноніку. Він кинув на неї один чи два гнівних погляди, але не міг знайти нічого за допомогою чого вилити на неї свою зростаючу жовч.
- І ви щось знаєте про цього молодого чоловіка, Вінні? - запитала вона зараз. - Чи має він з чого жити?
Вінні повернулася до неї за втіхою, думаючи, що найгірше в боротьбі закінчилося.
- Ми будемо наполегливо працювати , обидва, - сказала вона. - З тим, що він заробляє, і тим малим, що я маю від матері, ми можемо жити як королі.
- У квартирі в Західному Кенсінгтоні, я думаю, або на віллі в Хорнсі-Райзі, - сказав канонік Спретт із сердитим сміхом.
- З чоловіком, якого я кохаю, я жила б і в халупі, - гордо сказала Вінні.
Леді Софія тихо посміхнулася.
- Звичайно, це делікатне питання з такою людиною, - пробурмотіла вона. - Але чи був в нього батько, чи він просто виріс?
Вінні зіткнулася поглядом зі своїм гнівним батьком, дивлячись на нього зухвало.
- Його батько помер. Він був першим помічником на вугільнику, що торгував з Ньюкасла.
- Це, я думаю, як професія, не була ні прибутковою, ні чистою, - сказала леді Софія у своїй спокійній манері.
Канонік Спретт жорстоко розсміявся.
- Принаймні, це щось, щоб бути вдячним за те, що його родичи померли.
- У нього є мати і сестра, - сказала Вінні.
- І хто вони, я хотів би знати?
- Я не знаю і мені все одно. Він уже сказав мені, що його мати не є дуже освіченою жінкою.
- Так я і припускав. Де вони живуть?
Вінні вагалася саму найкоротшу мить.
- Бертрам каже, що в них є маленький будинок в - Пекемі.
Канонік Спретт підскочив, і на його обличчі промайнув вираз справжньої огиди.
- Огидно!- закричав він. - Я не хочу більше нічого про це чути.
Він пішов до дверей, але Вінні зупинила його.
- Татусю, не йди. Не гнівайся на мене. Ти справді любиш мене; і я кохаю тебе, після Бертрама, краще за всіх у світі.