* * *
Хоч я й розумніший, ніж йолопи всякі, —
Магістрú, докторú, попи і писаки,
А скажи, чи ми вже стали,
Чи йдемо, як перше, далі?
Все вирує, як у шалі.
Ліс і гори закривлялись,
Блідні вогники зібрались,
Заіскрили, задрижали…
АВЕРБАХІВ ШИНОК У ЛИПСЬКУ
Ватага веселих хлопців
Ф р о ш
Ніхто не п'є, не веселиться?
Я вас навчу, як квасить лиця!
Колись, бувало, горите,
Тепер — як мокрі сидите!
Б р а н д е р
Не хто ж, як ти, у цьому й винуватий,
Забув вже свинства й жарти витівати…
Ф р о ш
Виливає йому на голову шклянку вина
На й те і те!
Б р а н д е р
З свиней свиня!
/ото мурло!/
Ф р о ш
Ти ж сам хотів, тепер звиняй!
/щоб так було!/
З і б е л ь
За двері, хто сварúться там!
Та краще ж заспівать на повні груди нам!
Ану: Гей, гей…
А л ь т м а є р
Ого, як так співати —
Пропали вуха… Вати дайте, вати…
З і б е л ь
Як загуде ввесь склеп, в той час
Почуєш ти: що то за сила — бас.
Ф р о ш
Еге ж! Не любиш ти чого, то геть іди.
Ой тірі-тара-там…
Ой тірі-тара-дам…
А л ь т м а є р
А глотки — хоч куди!
співає
Чи ще ж якось держиться там
Свята держава римська?
Б р а н д е р
Погана пісня, політична. Тьху!
Нікчемна пісня! Даймо богу славу,
Що не на нас він звірив цю державу.
Усе таки і те в корúсть державі цій,
Що я не кайзер і не канцлер в ній.
Та нами ж хтось повинен керувати —
Ми папу мусимо обрати.
Самі ж ви знаєте, мабуть,
Який повинен папа буть.
Ф р о ш
співа
Соловейку, прилітай,
Мою милу привітай…
З і б е л ь
Еге ж, вітай її! Замовч отут одразу!
Ф р о ш
Цілуй, вітай її! А ти мені не вказуй!..
Відмикай! — бо ніч іде,
Відмикай! — бо милий жде.
Замикай! — світає день…
З і б е л ь
Співай на славу їй та на хвалу пісень.
* * *
Жив царик-старичина,
Клопа великого мав, —
Клопа того, як сина
Єдиного, кохав…
Позвав кравця до себе —
Прийшов к ньому кравець:
«Пошить паничику треба
Штанці ще й жупанець!»
І от — в шовки, атласи
Клопа вже одягли,
Дали стрічки-прикраси,
Хреста — й того дали…
Він став міністром скоро
І орден получив.
І взяв тоді до двóру
З собою родичíв.
А ті вже? показали
Вельможам-дворакам:
Царицю все кусали,
Щипали її дам.
І всі годили злющим,
Не смів ніхто й прогнать;
Ми ж трощим їх да плющим,
Як пробують кусать!