І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: «Із кожного дерева з Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра і зла — не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього напевне помреш».
І були вони нагі обоє, Адам та жінка його вони й не соромились. Райське, одне слово, життя випало чоловікові. Жити б та Богу дякувати і всі його настанови виконувати. Нам би таке.
Але… Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив.
… І сказав змій до жінки: «Умерти — не вмреш!.. Ваші очі розкриються і станете ви немов Боги, знаючі добро і зло».
І спокусив змій Єву (чи вона недалеко вродилася від Ліліт?) і вона «взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму (грішить — так грішить разом!) і він з’їв. І розкрилися очі в обох них, і зшили вони фігові листя (сором пізнали) і зробили опасни собі».
Як дізнався Господь Бог то сказав: «Що ж це ти наробила?»
А жінка сказала: «Змій спокусив мене і я з’їла».
І прокляв тоді Бог змія — «над усю худобу, і над усю звірину польову. На своїм череві будеш ти повзати, і порох їстимеш у всі дні свого життя!»
… До жінки промовив:
«Помножуючи помножу терзання твої та болі вагітності твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, — а він панувати буде над тобою».
І до Адама сказав Він:
«Ти в скорботі будеш їсти від неї (землі) всі дні свого життя. Тернину і осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову (ну і натворила ж Єва!). У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж допоки не вернеш у землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся».
«І назвав Адам ім’я тій жінці: Єва (себто життя, жива), бо вона була мати всього живого, і зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну — і зодягнув їх».
Місце Ліліт у раю зайняла Єва (хоч і не надовго), зайняла його на всіх законних підставах, ставши і господинею, і вірною йому, як мужу своєму.
І зажив Адам у раю з новою жоною як… у раю. І став він забувати свою першу примхливо— вередливу жону, що так брутально кинула його.
І все було б добре, якби не трапилося вже згадуваного гріхопадіння.
І сказав Господь Бог: «Ось став чоловік, немов один з нас, щоб знати добро і зло. А тепер, куди б не простяг він свою руку і не взяв з дерева життя і щоб він не з’їв — і не жив повік віку. І вивів його Господь Бог із Еденівського раю, щоб побрати землю, з якої узятий був. І вигнав Господь Бог Адама». А на схід від Еденського раю поставив Херувима полум’яного, меча який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя».
І соромно та ніяково стало добрій — майже зразковій Єві, що вона не послухавши Бога, вчинила таке, послухавши змія.
Ще й Адама намовила згризти те солодка яблуко з дерева пізнання, занапастила й чоловіка.
І вирішили вони тоді покаятись і провини свої великі спокутувати. І робили те не день і не два. (Як у приказці: є каяття та нема вороття).
З «Книги про Адама» єпископа Аракела Сюнецті виходить, що нібито Адам і Єва після вигнання з раю дали обітницю стояти нарізно з жоною 40 чи 37 днів у ріках Тигр (або Йордань). В раю вони буцімто до гріхопадіння жили окремо: Адам серед тварин-самців, а Єва серед тварин-самок — таке значить, утнули!
Але окремо жили, у водах нарізно стояли, а сина Авеля Єва народила таки — чи не стояли виходить у ріках різних, не жили в різних куточках раю, а більше всього що в однім якімсь, вельми затишному місці.
Так закінчилася перша сімейна драма людства. І звідтоді почалося, що й нині триває, — нещастя людства. Як Адама було вигнано з раю і рай той назавжди скінчився. Наче золотий сон який був і якого ніби й ніколи не було. І виною тому була представниця прекрасної половини людського роду. Виходить, що перша Ліліт, що друга, Єва таки завдали Адамові клопоту по саму зав’язку.
Щоправда, крім втрат є й здобутки: «Пізнав Адам Єву, жінку свою і вона завагітніла».
Виходить, один раз втратив чоловік, в інший — пізнавши нарешті жінку, — здобув. А який з них кращий?
Ні, ні, не беруся судити, бо нікому не догодиш, адже одному перший рай кращий, другому — другий. Визначайтесь, добродії — самі.
4. ДРУГЕ ПОВЕРНЕННЯ ЛІЛІТ
КАЇН УБИВ НЕ РІДНОГО БРАТА? І ХТО ТЕПЕР ДОВЕДЕ,
ЩО ЛІЛІТ НАРОДЖУВАЛА… ВАМПІРІВ — БОГ З ВАМИ!
БУЛА ВОНА ВСЬОГО ЛИШЕ ВІЛЬНОЮ ПТИЦЕЮ НІЧНОЇ ГРІШНОЇ ЛЮБОВІ!
Як бачимо другий експеримент Господа Бога по створенню жони для Адама нарешті завершився.
І завершився успішно — Адам хоч і за другим заходом, але отримав супутницю життя, що припала йому до душі.