— Чого ви хочете?
— Бути його репетитором, — сказав Еммануель, весь затремтівши.
Маргарита подивилася на молодого де Соліса, взяла його за руку і сказала:
— Я згодна.
Вона помовчала і схвильовано додала:
— Яка я вдячна вам за таку делікатність! Адже ви запропонували саме те, що я можу від вас прийняти. З ваших слів я бачу, що ви щиро піклуєтеся про нас. Дякую.
Хоча вона промовила ці слова дуже просто, Еммануель відвернувся, приховуючи сльози, які виступили в нього на очах від радості, що він зробив приємність своїй коханій.
— Я приведу обох ваших братів, — сказав він. — Завтра вихідний.
Він підвівся і вклонився Маргариті, яка пішла провести його. Уже вийшовши в двір, він побачив, що вона стоїть у дверях їдальні й по-дружньому махає йому рукою.
Того ж таки дня, по обіді, з візитом до Клааса прийшов нотар. Він сів у саду між Валтасаром і Маргаритою, на тій самій лаві, де недавно сидів Еммануель.
— Дорогий родичу, — сказав він, — сьогодні я прийшов поговорити про справи. З дня скону вашої дружини уже минуло сорок три дні.
— Я 'їх не рахував, — відказав Валтасар, утерши сльозу, яка скотилася в нього, коли він почув це сухе канцелярське слово «скін».
— О добродію, як ви так можете? — мовила Маргарита, глянувши на нотаря.
— Річ у тім, дорога родичко, що люди моєї професії мають за обов’язок нагадувати клієнтові про закінчення терміну, визначеного законом. У даному разі йдеться саме про вас і ваших співспадкоємців. Оскільки в пана Клааса усі діти неповнолітні, закон зобов’язує його протягом терміну в сорок п’ять днів після смерті дружини скласти інвентарний опис, щоб точно визначити вартість майна, яке перебуває у спільному володінні. Адже нам треба знати, чи в доброму воно стані, чи в поганому, щоб у першому випадку прийняти його, а в другому — виступити на захист законних прав неповнолітніх спадкоємців.
Маргарита підвелася.
— Залиштеся, родичко, — сказав П’єркен, — ці справи торкаються не тільки вашого батька, а й особисто вас. Ви знаєте, як я співчуваю вашому горю; але сьогодні ж таки конче треба з’ясувати ділову суть обставин, у яких ви перебуваєте, інакше обом сторонам у справі загрожує серйозна небезпека! В даному випадку я виконую свій офіційний обов’язок як нотар вашої родини.
— Він має рацію, — сказав Клаас.
— Визначений законом термін закінчується через два дні, — провадив П’єркен. — Тому я повинен уже завтра розпочати складання інвентарного опису, хай навіть тільки для того, щоб відсунути термін, з якого державна скарбниця зажадає від вас оплати прав на спадщину; у скарбниці немає серця, ваші почуття її не обходять, і вона може накласти на вас лапу в будь-яку мить. Отже, щодня з десятої до четвертої години я працюватиму тут зі своїм писарем та із судовим приставом паном Ра-парльє. Коли закінчимо в місті, виїдемо в сільські маєтки. Щодо лісу у Веньї, то про це буде окрема розмова. Тепер перейдімо до наступного пункту. Нам належить скликати сімейну раду, щоб призначити заступника опікуна. Пан Конінкс із Брюгге — ваш найближчий родич, але він тепер бельгієць! Вам слід би, родичу, написати йому з цього приводу, з’ясувати, чи не має він наміру оселитись у Франції, де в нього чудові маєтки, і ви могли б переконати його переїхати разом з дочкою до французької Фландрії. Якщо ж він відмовиться, тоді я спробую зібрати раду за ступенями спорідненості.
— А навіщо потрібний опис? — запитала Маргарита.
— Щоб визначити права на майно, цінності, актив і пасив. Коли все це з’ясовано, сімейна рада в інтересах неповнолітніх ухвалює рішення, які вона вважає за...
— П’єркене, робіть усе, що, на вашу думку, слід зробити для охорони прав моїх дітей, — сказав Клаас, підводячись із лави.
— Тільки позбавте нас прикрості бачити, як розпродується те, що належало моїй дорогій...
Валтасар не закінчив. Він вимовив ці слова таким шляхетним тоном, так проникливо, що Маргарита взяла батькову руку й поцілувала.
— До завтра, — мовив П’єркен.
— Приходьте до нас снідати, — сказав Валтасар.
Потім Клаас, здавалося, напружив пам’ять і вигукнув:
— Але ж за шлюбним контрактом, укладеним згідно із звичаями провінції Геннегау, я звільнив дружину від необхідності складати інвентарний опис, щоб не турбувати її, та й на своє майно я, здається, опису не робив...