Корінна — тут мається на увазі пані де Сталь за іменем героїні її роману «Корінна».
«Прокажений з долини Аости» — роман французького письменника-романтика Ксав’є де Местра (1763—1852), вийшов у 1811 р.
Беме Якоб (1575—1624) — німецький філософ-пан-теїст, його натурфілософія і містика пройняті стихійно-діалектичними ідеями. Мав значний вплив на німецький романтизм.
Кай Гракх (153—121 до н. е.) — давньоримський політичний діяч, трибун, який захищав інтереси народу в боротьбі з аристократією.
Кюв’є Жорж (1769—1832) — французький вчений-зоолог, один з реформаторів порівняльної анатомії, палеонтології і систематики тварин. Установив принцип «кореляції органів», на основі якого здійснював реконструкцію будови вимерлих тварин.
Месмер Франц Антон (1733—1815) — австрійський лікар, творець теорії «тваринного магнетизму», до якої Бальзак виявляв великий інтерес.
Лафатер Йоганн Каспар (1741—1801) — швейцарський письменник і проповідник, його творчість має релігійне спрямування.
Біша Марі Франсуа Ксав’є (1771—1802) — французький анатом, фізіолог і лікар.
Скалігер Юлій Цезар (Бордоні Джуліо; 1484—1558) — італійський філолог і поет, автор «Поетики в семи книгах», яка мала значний вплив на формування класицизму. Писав латиною, тривалий час жив у Франції.
Еразм Роттердамський (1469—1536) — видатний нідерландський гуманіст, вчений-філолог і письменник. Писав латиною, відіграв велику роль у розвитку «північного Відродження».
Браге Тіхо (1546—1601) — данський астроном, реформатор практичної астрономії.
Генріх III — французький король (1574—1589) у часи релігійних (гугенотських) війн.
Медічі Марія — французька королева з флорентійського роду Медічі, дружина короля Генріха IV.
Канцлер Бекон — видатний англійський філософ Френсіс Бекон (1561—1626), зачинатель англійського матеріалізму. Був лордом-канцлером за правління Джеймса І.
Марій Гай (бл. 157—86 до н. е.) — римський полководець, суперник Сулли в боротьбі за диктаторську владу в Римі, зазнав у війні з ним поразки й помер у вигнанні.
Кімври — германські племена, які наприкінці ІІ ст. до н. е. разом з тевтонами вторглися в Римську державу й були розгромлені Марієм у битві під Верцеллами (101 р. до н. е.).
Кардано Джеральдо (1501—1576) — італійський філософ, математик і лікар, схильний до містицизму; передрік день своєї смерті і фактично заморив себе голодом, щоб передбачення здійснилося.
Аполлоній Тіанський (І ст. до н. е.) — грецький філософ-міс-тик, мав репутацію провидця.
Плотін (205—270) — грецький філософ-ідеаліст, зачинатель неоплатонізму.
Порфирій (бл. 233 — бл. 304) — грецький філософ, учень Плотіна і його послідовник, коментатор Платона й Арістотеля.
...він подав би діалог між Суллою й Евкратом так само сильно, як і Монтеск’є. — В діалозі «Сулла і Евкрат», де видатний французький просвітник Шарль Монтеск’є (1689— 1755) викриває деспотизм.
Лукулл (106—56 до н. е.) — римський державний діяч, який уславився своїми бенкетами та розкішшю.
Бернар Самюель (1651—1739) — французький фінансист за часів правління Луї XIV
Божон Нікола (1718—1789) — французький банкір, який прагнув здобути репутацію мецената й благодійника.
...доведена до нескінченності територіальна подрібненість. — Кодекс Наполеона відмінив систему майорату, тобто успадкування маєтності старшим сином, і це призводило до подрібнення дворянських земельних володінь. Бальзак обстоював систему майорату.
Шиваїзм, вішнуїзм і брахманізм — релігійні культи індуїстських богів Шиви, Вішну й Брахми — верховної тріади індуїстського пантеону.
Магізм — релігія, що виникла у Мідії в VI ст. до н. е. серед племені манів, які одні лише мали право бути її жерцями. Цій релігії був притаманний дуалізм, тобто визнання двох пер-шоначал — доброго і злого.
Маздеїзм — релігія давніх персів, заснована на дуалістичному культі доброго бога Агура-Мазди (Ормузда) і злого бога Арімана.
Кабіризм — культ кабірів, богів родючості, поширений у давні часи в Малій Азії, звідки проник і до Греції.
Мітру (Мітра) — в давньоіранській і давньоіндійській міфології божество сонця.
Конфуцій (Кун-цзи; 551—479 до н. е.) — давньокитайський мислитель, засновник етико-політичного вчення конфуціанства, яке стало в Китаї одним з поширених віровчень. Ґрунтується на культі предків і принципі безумовної покори підлеглих правителям.