— Навіщо? — відповіла вона.
Я змовчав, людська наука здалася мені нікчемною порівняно з цією жінкою.
— Коли він тільки почав говорити, — сказала вона, — я, здається, записала кілька його фраз, але потім перестала це робити; тоді я нічого не розуміла.
Я поглядом попросив показати мені її записи; вона мене зрозуміла, і ось що мені вдалося врятувати від забуття.
І
Усе на землі походить від ефірної субстанції, спільної основи для явищ, відомих під неточними термінами: електрика, теплота, світло, гальванічний і магнетичний струм тощо. Усі види перетворень цієї субстанції і складають те, що в просторіччі називають матерією.
II
Мозок — посудина, в яку живе створіння поміщає все, що всмоктує із названої вище субстанції за допомогою цього досконалого органу та зовнішніх чуттів. У мозку субстанція перетворюється на волю.
Воля — це флюїд, притаманний кожному створінню, здатному рухатися. Звідси незліченні форми, яких набуває живе створіння внаслідок різноманітних сполучень із субстанцією. Його інстинкти породжені необхідністю, яку обумовлює середовище, де воно розвивається. Звідси розмаїття живого світу.
III
В людини воля стає характерною для неї силою, що переважає за напругою волю всіх інших різновидів живого.
IV
Воля залежить від субстанції, постійно живлячись нею, знаходячи її у всіх своїх перетвореннях, проникаючи в неї думкою, яка є особливим утворенням людської волі в поєднанні з різними видами субстанції.
V
Незліченні форми, яких набуває думка, залежать від більшої або меншої досконалості системи людських органів.
VI
Воля знаходить вияв через органи, які в буденній мові називають п’ятьма чуттями, хоча насправді вони зводяться до одного: здатності бачити. Дотик, смак, слух і нюх — це той-таки зір, але пристосований до перетворень субстанції, яку людина може сприймати в двох станах: перетвореному й неперетвореному.
VII
Всі речі, що завдяки формі потрапляють у сферу єдиного чуття — здатності бачити, — зводяться до кількох елементарних тіл, начала яких у повітрі, світлі або у повітрі й світлі водночас. Звук — це видозміна повітря. Усі кольори — видозміни світла. Всякий запах — це комбінація світла й повітря. Таким чином, чотири аспекти матерії в її відношенні до людини: звук, колір, запах і форма — мають спільне походження; бо недалеко той день, коли всі визнають спорідненість двох начал — світла й повітря. Думка, породжена світлом, виражається в словах, породжених звуком. Отож усі різновиди звуку пов’язані із субстанцією, перетворення якої відрізняються лише кількістю, тобто певним дозуванням, пропорції якого виробляють індивіди або речі, приналежні до того, що ми називаємо царствами природи.
VIII
Поглинаючи субстанцію в достатній кількості, людина перетворюється на інструмент могутньої сили, який вступає у взаємодію з основою субстанції і впливає на природу, організовану за принципом великого потоку, що поглинає усі дрібні струмочки. Цю силу, цілком незалежну від думки, приводить в рух акт хотіння, і вона, завдяки своїй концентрації, набуває деякі властивості субстанції, такі як швидкість світла, усепроникність електрики, здатність насичувати тіла, до чого слід додати здатність усвідомлювати свої можливості. Але в людини є первісна і визначальна сутність, яка не піддається жодному аналізу. Якщо людину розчленувати на складові частини, то, можливо, вдасться виділити елементи думки і волі; та завжди там виявиться таке собі непояснене «х», через яке колись спіткнувся і я. Це «х» — слово, воно спалює і пожирає тих, хто не підготовлений сприйняти його. Слово породжує субстанцію — і безперервно.
IX
Гнів, як і всі вияви наших пристрастей, — це потік людської сили, що діє, як електричний струм. Коли він проривається, виникає струс, що впливає на всіх присутніх осіб, навіть якщо вони не є ні його об’єктом, ні причиною. Хіба не зустрічаються люди, які актом своєї волі очищають почуття мас?
X
Фанатизм і всі інші почуття — це живі сили. Такі сили в деяких людей стають потоками волі, які об’єднують і підхоплюють усе.
XI
Якщо простір існує, то деякі здібності дають можливість долати його з такою швидкістю, що це рівнозначно знищенню простору. Від твого ліжка до межі світу лише два кроки: воля — віра!