— Ідіть до Стінера, Альберте, і скажіть йому, що це неможливо. Облігації міської позики були придбані до того, як прийшло його розпорядження — це легко перевірити за протоколами фондової біржі. Тут немає нічого протизаконного. Я маю право на цей чек, і будь-який суд, якщо я побажаю до нього звернутися, вирішить справу на мою користь. Ваш Стінер зовсім втратив клепки. Я ще не банкрут. Вам не загрожує жодне судове переслідування, а коли щось таке й трапиться — я знайду спосіб захистити вас. Я не можу повернути вам чек, бо у мене його немає, але навіть якби й був, я й не подумав би його повертати. Бо це означало б, що я дозволив дурневі обдурити мене. Дуже шкодую, але нічим не можу допомогти.
— О, містере Ковпервуд! — на очах Стаєрса виступили сльози. — Стінер мене звільнить! Він конфіскує мою заставу! Мене виженуть на вулицю! Крім платні, у мене майже нічого немає!
Він почав заламувати руки, але Ковпервуд тільки скорботно похитав головою.
— Не так усе страшно, як вам видається, Альберте. Стінер тільки погрожує. Він нічого вам не може зробити. Це було б несправедливо і незаконно. Ви можете подати на нього позов до суду і отримати те, що вам належить. Я зроблю все, від мене залежне, щоб допомогти вам. Але цей чек на шістдесят тисяч доларів я повернути не можу, бо у мене його немає, розумієте? Тут я безсилий. Повторюю: його у мене немає. Він пішов на сплату за облігації. Цих облігацій у мене також немає. Вони в амортизаційному фонді або будуть там найближчим часом.
Ковпервуд замовк, пошкодувавши, що згадав про це. Останні слова ненавмисно зірвалися у нього з язика; це траплялося з ним дуже рідко і зараз пояснювалося лише винятковою складністю становища. Стаєрс продовжував благати, але Ковпервуд стояв на своєму: це марно. Нарешті молодик пішов, переляканий, розбитий, надламаний. У його очах стояли сльози. Ковпервуд від щирого серця йому співчував.
Ледве встигли зачинитися двері за Стаєрсом, як Ковпервуду повідомили про прихід батька.
Старий виглядав украй змученим. Напередодні вони розмовляли з Френком майже до світанку, але наслідком цієї розмови було лише відчуття повної невпевненості в майбутньому.
— Добридень, батьку! — бадьоро привітав його Френк, помітивши пригнічений стан старого.
Він і сам тепер розумів, що надії на порятунок вже не залишилося, але яка була користь від того, що він у цьому зізнається?
— Ну, як справи? — запитав Генрі Ковпервуд для годиться, з зусиллям піднімаючи очі на сина.
— Як тобі сказати… Над нами нависли грозові хмари. Я вирішив, батьку, скликати своїх кредиторів і просити їх про відстрочку. Іншого виходу немає. Я позбавлений можливості реалізувати будь-яку значну суму. Сподівався, що Стінер передумає, але про це не може бути й мови. Його секретар щойно вийшов звідси.
— Навіщо він приходив? — поцікавився Ковпервуд-старший.
— Хотів, щоб я повернув йому чек на шістдесят тисяч, виданий мені на сплату за облігації міської позики, які я придбав учора.
Френк, однак, мовчав про те, що він заклав ці облігації, як і про те, що чек він використав для погашення заборгованості Джирардському національному банку, а до того ж залишив собі тридцять п’ять тисяч готівкою.
— Ну, це вже нікуди не годиться! — обурився старий Ковпервуд. — Я думав, що у нього більше здорового глузду. Адже це цілком законна угода. Коли, ти кажеш, він повідомив тебе про необхідність припинити купівлю облігацій?
— Вчора близько дванадцятої.
— Він із глузду з’їхав! — лаконічно зауважив старий.
— Це все справа рук Молленгауера, Сімпсона і Батлера, я знаю. Вони підкрадаються до моїх акцій кінних залізниць. Але у них нічого не вийде! Хіба що після встановлення опіки щодо моїх справ і після того, як ущухне паніка. Переважне право придбання цих паперів буде надано моїм кредиторам. Нехай купують у них, якщо хочуть! Якби не було цієї історії з позикою на суму п’ятсот тисяч — я б навіть не хвилювався. Мої кредитори підтримали б мене. Але щойно це набуде розголосу… А тут ще вибори на носі! Слід сказати, що я не хотів псувати відносини з Девідсоном і заклав ці облігації. Я розраховував зібрати достатньо грошей і викупити їх. Адже їм, власне кажучи, слід було би перебувати в амортизаційному фонді.