— Дозвольте перш за все сказати вам, містере...
— Скенлон, якщо вам неодмінно треба це знати, — м’яко перервав його Батлер. — Воно не гірше будь-якого іншого, а свого справжнього імені я поки що вважаю за краще не називати.
— Нехай буде Скенлон, — так само вкрадливо повторив Мартінсон. — Для мене не має значення, ваше це ім’я чи ні. Я щойно збирався вам сказати, що ви можете й зовсім не називати себе. Але це залежить лише від того, які саме відомості вам потрібні. Справа ваша, смію вас запевнити, залишиться в таємниці, ніби ви ніколи і ні з ким про це й не розмовляли. Престиж нашої агенції базується на довірі, і ми не можемо цим зловживати. Це спричинило б негативні наслідки. З-поміж наших службовців є чоловіки, є й жінки, які працюють понад тридцять років, — ми ніколи нікого не звільняємо, хіба що за дуже серйозний проступок. Але ми ретельно підбираємо таких людей, яких не доводиться звільняти. Містер Пінкертон чудово розбирається в людях. У нас є співробітники, які навіть вважаються серцезнавцями. За рік ми виконуємо понад десять тисяч доручень по всіх усюдах країни. Ми ведемо справу лише до моменту, поки цього просить клієнт. І намагаємося дізнатися лише те, що йому треба знати. Ми не втручаємося без його дозволу в чужі справи. Якщо виявляється, що ми не можемо таємно отримати необхідні відомості, ми негайно самі заявляємо про це. Від багатьох справ ми відмовляємося навідріз, навіть не починаючи їх. Може статися, що й ваша справа належить до їх числа. Ми не женемося за дорученнями і не приховуємо цього. Від деяких справ політичного характеру або ж справ, що передбачають зведення особистих рахунків, ми просто відмовляємося, не бажаючи бути до них причетними. Тепер судіть самі. Ви, треба гадати, людина досвідчена. Я теж. Тож чи можете ви собі уявити, щоб така агенція, як наша, зловживала чиєюсь довірою?
Він замовк і пильно подивився на Батлера, чекаючи відповіді.
— Ви маєте рацію, — сказав Батлер. — Але все-таки нелегко виставляти на чиєсь око свої приватні справи, — важко зітхнув старий.
Обидва деякий час мовчали.
— Ну, що ж, — сказав, нарешті, Батлер. — Ви справді справляєте на мене враження досвідченої людини, а мені потрібна порада. Підкреслю: я готовий добре заплатити, і те, що мене цікавить, неважко з’ясувати. Мені треба лише дізнатися, чи зустрічається певна особа, що проживає в тому ж місті, що й я, з однією жінкою, і якщо зустрічається, то де саме. Я думаю, для вас це не становитиме труднощів?
— Немає нічого простішого, — відповів Мартінсон. — Ми весь час виконуємо такі доручення. Дозвольте, містере Скенлон, полегшити вам завдання. Мені абсолютно ясно, що ви не бажаєте говорити більше, аніж необхідно, і ми теж не хочемо дізнаватися від вас нічого зайвого. Нам, звичайно, потрібно знати, яке місто ви маєте на увазі, а також одне з імен — його або її, — не обов’язково обидва, якщо тільки ви самі не захочете піти нам в цьому сенсі назустріч. Іноді, знаючи ім’я однієї особи — його, наприклад, — і маючи опис жінки — звичайно, абсолютно точний — або її фотографію, ми через деякий час вже готові повідомити те, що цікавить клієнта, хоча, зрозуміло, більш точні дані спрощують нашу роботу. Але це вже — як ви вважаєте для себе зручнішим. Повідомте мені рівно стільки, скільки вважатимете за потрібне, і я гарантую, що ми зробимо все, що від нас залежить, щоб здобути чітку інформацію.
— Гм… У такому випадку, — сказав Батлер, наважившись нарешті (хоча й не без внутрішнього опору), — я буду відвертий з вами. Моє прізвище не Скенлон, а Батлер. Я живу в Філадельфії. Там є один ділок, такий собі Ковпервуд — Френк А. Ковпервуд...
— Одну хвилинку, — перебив його Мартінсон, дістаючи з кишені блокнот і олівець. — Зараз я запишу. Як ви назвали його?
Батлер повторив.
— Так. Я слухаю вас.
— У нього контора на Третій вулиці «Френк А. Ковпервуд» — там вам будь-хто покаже. Він недавно збанкрутував.
— А, зрозуміло! — вставив Мартінсон. — Я про нього чув. Він замішаний в якійсь історії з розтратою міських коштів. Ви, ймовірно, не побажали звернутися в наше філадельфійське відділення, щоб не посвячувати тамтешніх агентів у свої таємниці. Чи не так?
— Цілком вірно, і людина ця — та сама, про яку ви чули, — підтвердив Батлер. — Я не хочу, щоб у Філадельфії хтось знав про мою справу. Тому я й приїхав сюди. Цей Ковпервуд живе у власному будинку на Джирард-авеню, номер дев’ятнадцять-тридцять сім. Його теж неважко знайти.
— Зрозуміло, — сказав Мартінсон.
— Так от, я хочу дізнатися про нього... і про одну жінку, точніше, дівчину...