— Здається, ні, батьку, — відповіла Ейлін. — Сама я нікуди не їздила. Але зараз запитаю.
— Не варто. Я лише хотів дізнатися, чи знадобиться вона тобі завтра вранці?
— Я можу обійтися і без неї, якщо вона тобі потрібна. Мене цілком влаштовує Джеррі.
— Гаразд. Тоді нехай вона залишиться в стайні.
Батлер спокійно зачинив двері. Ейлін вирішила, що мова йде про продаж коня. Але, оскільки вона була певна, що, не порадившись із нею, батько не продасть Сестричку, на якій вона любила їздити, то одразу ж і забула про цю розмову.
Олдерсон вийшов з-за портьєри, коли Ейлін пішла.
— Це все, що мені потрібно було знати, — сказав він. — Я повідомлю вас, як тільки мені вдасться що-небудь з’ясувати.
Він пішов. Відтоді упродовж тридцяти шести годин будинок і контора Ковпервуда, дім Батлера, контора Гарпера Стеджера, а також сам Ковпервуд і Ейлін вже перебували під пильним стеженням. Спочатку для цього знадобилося шестеро, потім, коли була викрита інша квартира, найнята Ковпервудом на Шостій вулиці, туди відрядили сьомого детектива. Усі вони були надіслані з Нью-Йорка. Через тиждень Олдерсон уже все знав. Він домовився з Батлером, що повідомить його, коли в Ейлін буде побачення з Ковпервудом, щоб той міг негайно виїхати за вказаною адресою і застати її на місці злочину. Батлер не мав наміру вбивати Ковпервуда (Олдерсон не допустив би цього, принаймні на своїх очах), але обізвати негідника найгіршими словами, дати йому прочухана та забрати Ейлін — тут уже ніхто не міг стати йому на заваді. О, тоді вона перестане запевняти його, що не зустрічається з Ковпервудом! Перестане капризувати і сваволити. Їй таки доведеться підкоритися батьківській владі! А зрештою він пошле її у виправний заклад. Подумати лише, який приклад для її сестри або якої-небудь іншої чесної дівчини! Тепер уже вона неодмінно поїде в Європу, або у будь-яке місце, яке він їй вкаже!
Батлер був вимушений поділитися з Олдерсоном цими задумами, але той прямо заявив, що до його обов’язків входить охороняти Ковпервуда від будь-яких зазіхань на його особистість.
— Ми не маємо права дозволити вам побити його чи взагалі застосовувати якесь насильство, — сказав він Батлеру, коли про це зайшла мова. — Це супроти наших правил. Ви зайдете у будинок, де вони зустрічаються (для цього, якщо потрібно, ми дістанемо ордер на обшук, звісно, приховавши вашу причетність до справи). Ми скажемо, що провадимо стеження за однією нью-йоркською дівчиною. Але зайдете ви туди у присутності моїх людей. А вони не допустять скандалу. Ви можете забрати свою дочку — ми виведемо її, а якщо ви забажаєте — також і його. Але в такому випадку вам доведеться висунути йому якесь звинувачення. Окрім того, не виключено, що це помітить хтось із сусідів, і ми не можемо ручатися, що ви після всього не зберете натовпу роззяв.
Батлера і самого мучили подібні сумніви. Звичайно, такий план пов’язаний з великим ризиком розголошення. Та все ж він хотів знати правду. Щоб настрахати Ейлін, вплинути на неї у найсуворіший спосіб.
Отже, через тиждень Олдерсон дізнався, що Ейлін і Ковпервуд зустрічаються на Шостій вулиці, вочевидь, у приватному будинку. Насправді ж це був просто будинок побачень, але високого класу. У цій чотириповерховій цегляній будівлі з облицюванням із білих кам’яних плит було вісімнадцять кімнат, обставлених з показною пишністю, чистих і охайних. Клієнтура була найфешенебельніша, і доступ туди відкривався лише за рекомендаціями давніх клієнтів. Це забезпечувало збереження таємниць, чого потребують будь-які діткливі справи. Достатньо було сказати: «У мене тут призначено побачення», — і хазяйка (якщо обидві сторони були їй знайомі) тут же відводила гостей у зручні апартаменти. Ковпервуду цей будинок давно був знайомий, і коли їм довелося розпрощатися зі зручною квартиркою на Десятій вулиці, він запропонував Ейлін зустрічатися тут.
Олдерсон, дізнавшись, якого штибу цей заклад, сказав Батлеру, що проникнути досередини та ще й розшукати там будь-кого — справа надзвичайно складна. Для цього був потрібен ордер на обшук, отримати який дуже нелегко. Можна, звичайно, увірватися силою, як це іноді й практикується у справах про зневагу громадської моральності. Але тоді виникає ризик наштовхнутися на відчайдушний спротив власників і відвідувачів будинку. Це могло статися й тут. Єдино вірний спосіб уникнути зайвого шуму — домовитися з хазяйкою за допомогою солідної суми.