У цьому ключі Ковпервуд і продовжував свої показання; на всі хитромудрі питання Стеджера і Шеннона він відповів з такою щирою відвертістю, так серйозно, діловито й уважно ставлячись до судової процедури, що лишалося тільки ствердити: ця людина — просто уособлення так званої комерційної честі. Правду кажучи, він і справді вірив, що все ним скоєне, все, що він зараз виклав суду, — узгоджується із законом та виправдане необхідністю. Він намагався подати присяжним справу так, як вона уявлялася йому, аби кожен з них міг поставити себе на його місце й зрозуміти його спонукання.
Нарешті він закінчив. І треба зауважити, що присяжні досить суперечливо поставилися як до його свідчень, так і до нього самого. Перший за жеребом присяжний, Філіп Молтрі — вирішив, що Ковпервуд бреше. Він не уявляв собі, щоб людина могла не знати про своє банкрутство. Зрозуміло, він знав! Та й узагалі всі його махінації в компанії зі Стінером так чи інакше заслуговували на покарання. Упродовж усієї промови Ковпервуда Молтрі тільки й думав про те, як він у дорадчій кімнаті скаже: «Так, винен!» Для цього він і обдумував докази, які мають переконати інших у винності Ковпервуда. Навпаки, другий присяжний, Саймон Гласберген — текстильний фабрикант, вважав, що всі вчинки Ковпервуда цілком правомірні, і вирішив голосувати за виправдувальний вердикт. Ідеальним він Ковпервуда не вважав, але й не вважав його вартим покарання. Третій присяжний, архітектор Флетчер Нортон, вважав, що Ковпервуд винен, але в той же час зазначав, що таку обдаровану людину не варто саджати у в’язницю. Четвертий, Чарльз Хіллеген, підрядник ірландського походження, людина релігійна, вважав, що Ковпервуд винен і заслуговує покарання. П’ятий, Філіп Лукаш — торговець вугіллям, тримався тієї ж думки. Шостий присяжний, Бенджамін Фрейзер, фахівець з гірничої справи, слухаючи Ковпервуда, не прийшов до жодних певних висновків. Сьомий, Джордж Бріджес, біржовий маклер, що мав контору на Третій вулиці, людина обмежена і вузькопрактична, вважав Ковпервуда небезпечним ділком, безумовно винним, що заслуговує покарання. Він твердо вирішив голосувати за обвинувальний вердикт. Восьмий, Гай Тріпп, що керував невеликою пароплавною компанією, вагався. Дев’ятий, Джозеф Тісдейл, в минулому фабрикант, думав, що Ковпервуд, мабуть, винен, але в глибині душі не вважав його дії злочинними, — обставини склалися так, що нічого іншого не залишалося. Тісдейл вирішив голосувати за виправдання. Десятий присяжний, Річард Марш, схильний до сентиментальності, власник квіткового магазину, теж співчував Ковпервуду. Одинадцятий, Річард Веббер, бакалійник, дрібна сошка в комерційному світі, був проти Ковпервуда. Він вважав його винним. І нарешті, дванадцятий, Вошингтон Томас, власник мучного магазину, вважаючи Ковпервуда винним, все ж вважав, що після вироку йому слід було б клопотатися про помилування. Людей треба виправляти — такий був його девіз.
Ось яку позицію займали присяжні, коли Ковпервуд скінчив говорити і сів, роздумуючи про те, справили його свідчення хоч якесь відчутне враження.
43
Оскільки адвокату першому надається право звернутися з промовою до присяжних, то Стеджер, чемно вклонившись своєму колезі, виступив наперед. Зіпершись руками об бар’єр, за яким сиділи присяжні, він почав говорити спокійно і переконливо.
— Панове присяжні! Мій підзахисний, містер Френк Алджернон Ковпервуд, відомий в нашому місті банкір і фінансист, чия контора знаходиться на Третій вулиці, звинувачується штатом Пенсильванія, представленим тут окружним прокурором, в отриманні з казначейства міста Філадельфії обманним шляхом шістдесяти тисяч доларів у вигляді чека від дев’ятого жовтня тисяча вісімсот сімдесят першого року, виписаного на його ім’я Альбертом Стаєрсом, керуючим канцелярією і головним бухгалтером скарбника. Отже, панове, які факти? Ви чули низку свідчень і знаєте в загальних рисах всю історію. Візьмемо для початку свідчення Джорджа Стінера. Він заявив, що в тисяча вісімсот шістдесят шостому році йому був необхідний банкір і маклер, який міг би порадити, як підняти до паритету міську позику, що котирувалася в той час дуже низько, і не тільки порадити, але й провести цю операцію. Містер Стінер на ту пору мало що розумів у фінансах. Містер Ковпервуд був енергійним чоловіком і мав репутацію вправного біржового маклера. Він негайно віднайшов можливість — не тільки абстрактну, а й практичну, підвищити котирування міської позики. Містер Ковпервуд і містер Стінер відтоді й почали співпрацювати — подробиці ви чули з вуст самого Стінера. На підставі цього великий пакет облігацій міської позики був вручений містером Стінером для реалізації моєму підзахисному, і той завдяки вмілому маневруванню, поперемінно то купуючи, то продаючи облігації, — зупинятися на цьому особливо не варто, зауважу тільки, що такі операції часто і цілком легально проробляються в фінансовому світі, — підняв позику до паритету і, як показали свідки, роками підтримував його курс.