З іншого боку, розбіжності, що виникають в процесі обговорення, не можуть не викликати у присяжних досади. Людському розуму притаманне творче начало, і будь-яка невирішена проблема для нього болісна. Людині зі здоровим сприйняттям життя вона не дає спокою, як і будь-яка незавершена справа. Присяжні у кімнаті нарад подібні до атомів кристала, над якими так багато розмірковують учені та філософи; вони прагнуть скласти єдине і струнке ціле, згуртувати ряди, бо тільки тоді вони стають тим, ким із почуттям обов’язку і порядності зобов’язалися стати — тобто єдиним началом, розумним суддею. Це ж інстинктивне прагнення до єдності помітне і в найрізноманітніших явищах природи — в дрейфі віднесених хвилями дерев у Саргасовому морі; у геометрично точному розподілі бульбашок повітря на поверхні спокійної води; у вражаючих архітектурних витворах, несвідомо споруджуваних деякими комахами; в поєднанні атомів, з яких складається субстанція та структура світобудови. Часом здається, що фізична субстанція життя — та зовнішня форма, яку наше око сприймає як реальність, — пройнята безмежною мудрістю, яка прагне встановити порядок, більше того, сама є цим порядком. Атоми нашого єства, так званого розуму, що виявляються у примхливих душевних станах, знають, куди їм рухатися і що робити. Вони уособлюють порядок, мудрість, волю, не залежні від нас. Вони творять, будують, існують неначе поза нами. Так само працює і підсвідомість присяжних. Але тут треба пам’ятати ще й про своєрідну гіпнотичну дію однієї особистості на іншу під час найрізноманітніших впливів різних типів людей один на одного, що має місце до того моменту, коли відбудеться вже повне злиття, в одвічному первинному значенні цього слова. У кімнаті нарад чітка думка або тверда воля двох-трьох осіб може взяти гору над усіма іншими та подолати докази або опір більшості. Одна людина, що вміє відстояти свою думку, може стати або переможним ватажком піддатливої маси, або мішенню, яку нещадно уражає зосереджений вогонь умовиводів. Люди зневажають тупий, невмотивований опір. Ніде від людини так не чекають твердо обґрунтованої думки, як в кімнаті нарад суду, якщо, звичайно, цю думку бажають вислухати. Сказати: «Я не згоден» — мало. Ми знаємо випадки, коли присяжні в запалі доходили до бійки. У тісних стінах дорадчої кімнати не раз спалахувала ворожнеча, що тривала потім роками. Не в міру наполегливі присяжні вдавалися до бойкоту в справах, які не мали ніякого відношення до суду, тільки через не підкріплену аргументами впертість або «окрему думку».
Після того як усі зійшлися на тому, що Ковпервуд, безумовно, заслуговує на покарання, почалися суперечки, чи слід визнати його винним за всіма чотирма пунктами звинувачення. Будучи не в змозі зрозуміти різницю між цими пунктами, присяжні прийняли було компромісне рішення: «Винен за усіма чотирма пунктами, але заслуговує поблажливості». Однак від останнього формулювання відмовилися: Ковпервуд або винен, або не винен. Суддя не гірше (якщо не краще за них) розбереться в пом’якшувальних обставинах. Чи варто зв’язувати йому руки? Тим більше, що такі формулювання зазвичай залишаються поза увагою і свідчать лише про хисткість позиції присяжних.
Отже, вночі (в десять хвилин на першу) присяжні були нарешті готові оголосити своє рішення, про що негайно повідомили судді Пейдерсону, який весь час не полишав будівлю суду — частково через інтерес до цієї справи, частково ж тому, що він жив поблизу. За Ковпервудом і Стеджером послали пристава. Зал суду був яскраво освітлений. Пристав, секретар і стенограф сиділи на своїх місцях. Присяжні вервечкою вийшли з кімнати нарад, а Ковпервуд разом зі Стеджером зайняли місця біля дверцят, які вели в обгороджену бар’єром частину зали: тут підсудним належало вислуховувати вирок і все, що вважатиме за потрібне сказати суддя. Старий Ковпервуд, дуже схвильований, стояв біля сина.
Ковпервуду вперше в житті здалося, ніби все це відбувається уві сні. Невже він той самий Френк Ковпервуд, який два місяці тому був таким багатим, успішним, упевненим у собі?
Невже зараз лише п’яте чи шосте грудня? (Це було опівночі.) Чому так довго радилися присяжні? Що це може