Це була кімната розміром п’ятнадцять на двадцять футів з білими стінами і порівняно високою стелею. Тут стояло жовте дерев’яне ліжко з високою спинкою, такий же жовтий комод, невеликий стіл «під вишневе дерево», три непоказних стільці з плетеними сидіннями та різьбленими спинками (теж оброблені «під вишню»), дерев’яний умивальник в тон ліжка і на ньому — глечик, таз, мильниця та маленький, в рожевих квіточках, кухлик для чищення зубів і для гоління, що виділявся серед інших порівняно добротних речей дешевизною і коштував, мабуть, не більше десяти центів. Шерифу Джесперсу ця кімната приносила навар у тридцять-тридцять п’ять доларів на тиждень. Ковпервуд сторгувався на тридцяти п’яти.
Він рвучко підійшов до вікна, яке виходило на занесену снігом галявину, і заявив, що тут зовсім непогано. Батько і Стеджер готові були ще залишатися, скільки він забажає, але їм не було про що говорити. Та й Ковпервуду не хотілося розмовляти.
— Нехай Ед принесе мені вранці білизну й кілька костюмів — більше нічого не потрібно. Джордж збере мої речі, — сказав Френк, маючи на увазі слугу, який в їхній родині поєднував роль камердинера з низкою інших обов’язків. — Скажи Ліліан, щоб вона не турбувалася. Мені тут добре. Я волів би, щоб вона сюди не приходила, адже я через п’ять днів вийду. А не вийду — тож ще встигне прийти. Поцілуй за мене діточок! — додав він із щирою посмішкою.
Після того як передбачення Стеджера щодо результату справи в першій інстанції не виправдалися, він уже боявся з упевненістю говорити про те, яке рішення прийме верховний суд штату, але щось же потрібно було сказати.
— Мені здається, Френку, ви можете не турбуватися щодо результату моєї апеляції. Я отримаю вказівку про перегляд справи, і тоді у нас буде відстрочка місяців на два, а то й більше. Не думаю, щоб застава перевищувала тридцять тисяч доларів. Так чи інакше, днів через п’ять-шість ви звідси вийдете.
Ковпервуд відповів, що й сам сподівається на такий результат, але година вже пізня, і обговорювати це не варто. Після кількох кволих спроб продовжити розмову старий Ковпервуд і Стеджер побажали Френку доброї ночі і залишили його міркувати на самоті. Ковпервуд був стомлений, а тому швидко роздягнувся, ліг на своє досить жорстке ліжко і незабаром міцно заснув.
45
Що б не говорилося про в’язниці взагалі, як би не пом’якшувалося перебування в них окремою кімнатою, запопадливістю наглядачів і прагненням якось краще влаштувати ув’язненого, — в’язниця залишається в’язницею, і від цього нікуди не втечеш. Перебуваючи в умовах, які ні в чому не поступаються пансіонату середньої руки, Ковпервуд проте перейнявся атмосферою тієї справжньої в’язниці, якої сам він поки що був позбавлений. Він знав, що десь поблизу знаходяться камери, ймовірно, брудні, смердючі і кишать блощицями, з важкими ґратчастими дверима, які могли б так само швидко і з таким же брязкотом зачинитися за ним, не будь у нього грошей, щоб забезпечити собі краще існування. Ось вам горезвісна рівність, подумав він: навіть тут, у суворих володіннях правосуддя, одній людині надається відносна свобода, якою зараз користується, наприклад, він сам, а інша позбавлена навіть необхідного, бо у неї немає достатньої кмітливості, друзів, а головне — грошей, щоб полегшити свою долю.
На ранок після суду Ковпервуд прокинувся, розплющив очі і раптом з подивом усвідомив, що він знаходиться не в приємній звичній атмосфері своєї спальні, а в тюремній камері, точніше — в зручно умебльованій кімнаті, що її замінює. Він встав і виглянув у вікно. Двір і вся Пассаюнк-авеню були занесені снігом. Кілька підвід безшумно їхали повз в’язницю. Де-не-де в цей ранковий час снували пішоходи, які кудись поспішали у своїх справах. Він негайно почав міркувати про те, що йому слід зробити, як діяти, щоб відновити свою справу і реабілітувати себе; занурений в ці думки, він одягнувся і смикнув сонетку, на яку йому вказали ще вчора. На дзвінок мав з’явитися тюремний служка, затопити камін і принести сніданок. Служитель у вилинялій синій формі, вважаючи, що людина, котра займає таку кімнату, мабуть досить важлива персона, поклав тріски і вугілля, розвів вогонь, а трохи згодом приніс і сніданок, який при всій його скромності мало скидався на тюремну їжу.