В очах звичайного арештанта всі бідолаги по нещастю однакові; більше того, він втішався думкою, що всі вони не кращі за нього. Нехай доля жорстоко розправилася з ним, але він у думках не менш жорстоко розправлявся з іншими ув’язненими. Найменший натяк (навмисний або випадковий), що я, мовляв, праведніший за тебе, у стінах в’язниці вважається найтяжчим, непрощенним гріхом. Цей «староста» нездатен був зрозуміти Ковпервуда, як муха — зрозуміти рух маховика. Але дрібний пішак був упевнений, що розкусив новачка. Шахрай і є шахрай, а тому Ковпервуд для нього нічим не відрізнявся від останнього кишенькового злодюжки. Він відчув бажання принизити його, постригти під один гребінець.
— Вам доведеться вийняти з кишень усе, що маєте, — звернувся Кендал до Ковпервуда. Зазвичай він просто наказував: «Обшукати в’язня!»
Ковпервуд підійшов до нього і вийняв гаманець із двадцятьма п’ятьма доларами, затим складаний ніж, олівець, маленьку записну книжку та крихітне слоненя зі слонової кістки, яке подарувала йому Ейлін «на щастя» — річ, яку він дуже цінував, оскільки це був її подарунок. Кендал із цікавістю подивився на слоненя.
— Можете відвести, — кивнув він «старості».
У Ковпервуда попереду була ще процедура перевдягання та миття.
— За мною, — сказав той і, пройшовши вперед, відвів Ковпервуда до сусідньої кімнати, де за ширмами стояли три старі чавунні ванни, а на грубих дерев’яних полицях лежало просте мило, грубий запраний рушник та інші засоби. Поруч із полицями були гачки для одягу.
— Залазь сюди, — наказав «староста» Томас К’юбі, показуючи на одну із ванн.
Ковпервуд зрозумів, що це був початок дріб’язкового та невідступного нагляду, але вважав за краще зберігати свою звичайну добродушність.
— Зараз, одну хвилинку, — сказав він.
«Староста» дещо зм’як.
— Скільки тобі впаяли? — поцікавився він.
Ковпервуд здивовано поглянув на нього. Він не зрозумів питання. «Староста», усвідомивши, що новачок не знає тюремного жаргону, повторив:
— Скільки ж тобі впаяли? Ну, на скільки років засадили?
— А! Розумію, — відповів Ковпервуд. — На чотири роки і три місяці.
Він вирішив не дратувати цю людину. Так буде краще.
— За що? — поцікавився К’юбі.
Ковпервуд на мить розгубився.
— За крадіжку, — відповів він.
— Ну, ти легко відбувся! — зауважив К’юбі. — Мене запроторили на цілий десяток. Суддя попався — надовбень.
К’юбі ніколи не чув про злочин Ковпервуда. А якби й чув, не міг би зрозуміти всіх тонкощів його справи. Ковпервуд не відчував ані найменшого бажання продовжувати розмову і не знав, що говорити. Йому хотілося, щоб цей суб’єкт швидше пішов звідси. Однак той продовжував стояти. Краще вже скоріше опинитися в камері наодинці з собою!
— Так, це прикро! — поспівчував він, і «староста» одразу зрозумів, що перед ним не свій брат-арештант, інакше той не сказав би нічого подібного.
К’юбі відкрутив крани. Ковпервуд тим часом роздягнувся і тепер стояв голий, не соромлячись присутності цього дикуна.
— Не забудь і головешку сполоснути! — сказав К’юбі і вийшов.
Поки ванна наповнювалася, Ковпервуд розмірковував над своєю долею. Дивовижно, як жорстоко доля обходилася з ним останнім часом. На відміну від більшості людей у його становищі, він не переймався докорами сумління та не вважав себе винним у ганебному вчинку. Йому просто не пощастило. Подумати тільки: він опинився тут, у цій величезній похмурій в’язниці, він арештант і повинен тепер стояти біля цієї огидної чавунної ванни, а за ним наглядає злочинець-придурок!
Він сів у ванну, нашвидку помився їдким жовтим милом і витерся грубим сірим рушником. Потім потягнувся за білизною, але вона зникла.
У цю мить увійшов К’юбі.
— Ходи-но сюди! — безцеремонно покликав він.
Ковпервуд голяка пішов за ним. Його провели через канцелярію до кімнати, де були ваги, вимірювальні пристрої, реєстраційні книги тощо. До нього знову підійшов К’юбі, який чекав біля дверей, а писар, побачивши його, машинальним рухом узяв чистий бланк. Кендал уважно оглянув поставну фігуру Ковпервуда, який починав уже трохи повніти, і подумки відзначив, що цей в’язень будовою тіла вигідно відрізняється від більшості арештантів.
— Ставай на ваги! — наказав К’юбі.
Ковпервуд підкорився. Наглядач поворушив гирями й ретельно перевірив цифри.