Мати й брати спочатку лише дивувалися. (Місіс Батлер так ніколи і не дізналася про справжні причини.) Однак незабаром після арешту Ковпервуда Оуен і Келем стали здогадуватися про причини такої поведінки Ейлін. Якось, коли Оуен збирався йти з вечірки в будинку, де його, завдяки зростаючому впливу в фінансовому світі, вважали бажаним гостем, він мимохідь почув, як один із двох малознайомих йому молодиків, застібаючи пальто, сказав іншому:
— Ви читали в газеті, що цей Ковпервуд отримав чотири роки?
— Так, — відповів той. — Але і розумний цей хлопець — цього не відбереш! Я знав дівчину, з якою він... ну, ви розумієте, про кого я кажу: така собі міс Батлер…
Оуен подумав, що не розчув. У нього не промайнуло навіть тіні підозри, аж поки інший гість, коли відчиняв двері і виходив на вулицю, не додав:
— Що ж, старий Батлер із ним поквитався. Кажуть, це він запроторив його до в’язниці.
Оуен насупився. У його очах з’явився суворий, загрозливий блиск. Характером він удався в батька. Про що це, в дідька, вони пліткують? Що за міс Батлер? Невже вони говорили про Ейлін чи Нору? Але який стосунок до тієї чи іншої міг мати Ковпервуд? Малоймовірно, що йдеться про Нору, подумав він. Вона до нестями закохана в одного знайомого молодого хлопця і збирається заміж. А от Ейлін… Вона завжди була дуже прихильна до Ковпервуда і постійно схвально відгукувалася про нього. Невже це вона? Ні, Оуен не йняв віри: він хотів наздогнати тих двох і вимагати пояснень. Але коли вийшов на вулицю, то побачив, що вони віддалились досить далеко, і до того ж — не в той бік, куди мав іти він. Тоді Оуен вирішив запитати в батька.
Старий Батлер негайно ж розповів йому все, але наполіг, щоб син тримав язика за зубами.
— Шкода, що я цього не знав… — зі злістю скривився Оуен. — Я пристрелив би цього Ковпервуда, як собаку!
— Тихіше, цить! — зупинив його Батлер. — Твоє життя дорожче за життя цього мерзотника, окрім того, уся наша родина була б утоптана у болото разом із ним. Він вже отримав по заслузі за всі свої махінації і отримає ще. Лише прикуси язика, сину! Треба зачекати! Раніше ніж через рік або два, він не вийде на волю. При сестрі ти також мовчи. Яка користь із розмов? Я сподіваюся, що довга розлука з ним зробить її розсудливою.
Після цієї розмови Оуен намагався бути з сестрою обережним. Але водночас він так прагнув належати до еліти і досягти успіху! Він просто не розумів, як могла Ейлін так учинити! Обурювався, що через неї на його шляху опинився цей камінь спотикання. Тепер вороги, крім усього іншого, могли при бажанні кинути йому ще й цей докір (а в тому, що таке бажання у них виникне — можна було не сумніватися).
Келем дізнався про історію з Ейлін зовсім з іншого джерела, але майже одночасно з Оуеном. Він був членом спортивного товариства, яке мало власну будівлю в місті і чудовий заміський клуб, куди Келем час від часу їздив поплавати в басейні та поніжитися в турецькій лазні. Якогось вечора в більярдній до нього підійшов один із його приятелів і сказав:
— Послухайте, Батлере, ви знаєте, що я ваш друг?
— Так, звичайно, — відповів той. — А в чім річ?
— Річ у тім, — продовжував молодий чоловік (такий собі Річард Петик), дивлячись на Келема з підкресленою відданістю, — мені не хотілося б переповідати вам історію, яка може засмутити вас, але я вважаю, що не маю права промовчати.
Він потеребив високий комір, що підпирав його підборіддя:
— Я не сумніваюся у ваших добрих намірах, Петику, — насторожено сказав Келем. — Однак у чому річ? Про що ви говорите?
— Повторюю: мені дуже не хочеться засмучувати вас, але цей капосник Гібс пліткує про вашу сестру.
— Що? — Келем підхопився як ужалений; він одразу згадав, які правила поведінки диктує суспільство в подібних випадках. Потрібно продемонструвати весь свій гнів. Якщо посягають на честь — потрібно вимагати належного відшкодування, а спочатку принаймні дати ляпаса кривднику. — Що ж він каже про мою сестру? Яке він має право згадувати тут її ім’я? Адже він з нею навіть не знайомий!