— Ліліан!
Анна тихенько торкнулася руки невістки. Її дуже засмутило, що Ейлін теж у чорному і набагато цікавіша за них обох.
— Я бачу, — стиха озвалася та.
— От ви й повернулися! — звернулася вона до Ейлін. — На вулиці, напевно, холодно?
— Далебі, я не помітила. Як у вас тут чарівно!
Вона окинула поглядом кімнату, залиту м’яким світлом, і натовп гостей.
Нора одразу ж почала теревенити з Анною.
— Ви знаєте, я вже думала, що так і не зумію натягнути на себе цю сукню! Противна Ейлін нізащо не хотіла мені допомогти!
Ейлін швидко пройшла туди, де разом з матір’ю стояв Френк. Вона спустила з руки атласну стрічку, яка тримала шлейф, і нетерпляче розправила його. Незважаючи на всю її природжену зарозумілість, в очах у неї з’явився благальний і відданий вогник, як у шотландської вівчарки, рівні зуби сліпуче зблиснули.
Ковпервуд прекрасно зрозумів її, — як розумів будь-яку породисту істоту.
— Мені бракує слів! Яка ви чарівна! — прошепотів він їй так, немов між ними були якісь давні, лише їм відомі стосунки. — Ви вся — вогонь і пісня!
Він і сам не знав, чому ця фраза злетіла з його вуст. Схильності до поезії він ніколи не мав. Та й заздалегідь він не готувався, але щойно побачив Ейлін у вестибюлі, всі його думки і почуття завирували і заграли, як норовливі коні. Поява цієї дівчини змусила його зціпити зуби, приплющити очі. Усі м’язи його мимоволі напружилися, а вираз обличчя, поки Ейлін наближалася, ставав усе рішучішим, мужнішим, суворішим.
Але обох сестер одразу ж оточили молодики, які жадали бути представленими їм, записатися на танець, і Ковпервуд на якусь мить випустив Ейлін з очей.
18
Зерно змін глибоко вкорінюється в людині. Варто було місіс Ковпервуд і Анні згадати про бал, як Ейлін відчула бажання блиснути на ньому яскравіше, ніж це вдавалося їй досі, незважаючи на все багатство її батька. Товариство, в якому вона мала з’явитися, було набагато вишуканішим і вимогливішим, ніж те, в якому вона зазвичай бувала. Крім того, Ковпервуд означав тепер для неї дуже багато, і вже ніщо у світі не могло змусити її не думати про нього.
Годину тому, коли Ейлін перевдягалася, він не сходив їй з думки. Вона і туалет вибирала передусім для нього. Дівчина не могла забути тих хвилин, коли він дивився на неї допитливим, ласкавим поглядом. Одного разу він похвалив її руки. Сьогодні він сказав, що вона «чарівна», і вона подумала, як радісно їй буде справити на нього ввечері ще більше враження, показати йому, яка вона гарна насправді.
Час від восьмої до дев’ятої вечора Ейлін провела перед дзеркалом, розмірковуючи про те, що їй вдягнути. І лише на початку десятої була, нарешті, повністю готова. Її шафа для одягу — доволі різноманітна і містка — мала два високих дзеркала, третє було вправлене у двері вбиральні. Ейлін стояла перед цим дзеркалом, дивилася на свої оголені руки і плечі, на свою струнку фігуру, задумливо розглядала то ямочку на лівому плечі, то підв’язки зі срібними застібками у формі сердечок, на яких вона сьогодні зупинила свій вибір. Корсет спочатку не вдавалося затягти туго, і Ейлін сердилась на свою покоївку Кетлін Келлі. Потім всю її увагу поглинула зачіска, і вона чимало перебрала варіантів, перш ніж вирішила остаточно, як укласти волосся. Ейлін підвела брови, злегка збила волосся — нехай лежить вільно і відтіняє лоба. Манікюрними ножицями нарізала кружечки із чорного пластиру і стала приліплювати їх на щоки. Нарешті був знайдений потрібний розмір мушки і відповідне місце. Вона повертала голову з боку на бік, оцінюючи загальний ефект від зачіски, підведених брів, плечей з ямочками і мушки. О, якби зараз її побачив якийсь чоловік! Але хто? Ця думка, немов перелякана мишка, спритно прошмигнула в нірку. Попри всю рішучість свого характеру, Ейлін боялася думки про отого єдиного, про майбутнього чоловіка.
Потім вона зайнялася вибором сукні. Кетлін розклала перед нею цілих п’ять; Ейлін лише недавно пізнала радість і гордість, що давали ці речі, і з дозволу батька і матері вся віддалася нарядам. Вона довго оглядала золотаво-жовту шовкову сукню з бретелями з кремових мережив і розшитим шлейфом, що таємничо виблискував, але відклала її набік. Потім почала із задоволенням розглядати шовкову сукню в білу і чорну смужку, що, зливаючись, створювали чарівний сірий тон. Але якою великою не була спокуса, все ж, зрештою, вона відмовилася і від неї. Серед розкладених перед нею туалетів була сукня каштанового кольору з ліфом і оборками з білого шовку, тоді ще одна з розкішного кремового атласу і, нарешті, чорна з блискітками, на якій Ейлін і зупинила свій вибір. Правда, спочатку вона ще приміряла кремову атласну, гадаючи, що навряд чи знайде щось більш відповідне. Але виявилося, що її підведені брови і мушка не гармоніюють з нею. Тоді вона вдягла чорну шовкову з сріблясто-червоною лускою, і — о радість! — вона відразу ж розвіяла всі сумніви. Сріблястий тюль, що кокетливо відтіняв стегна, відразу полонив її. Тюлеве оздоблення тоді лише починало входити в моду; ще не визнане більш консервативними чепурухами, воно захоплювало Ейлін. Її тіло затремтіло від шелесту цього чорного вбрання, вона підвелася й злегка закинула голову; плаття на ній сиділо чудово. А коли Кетлін, на її вимогу, ще тугіше затягнула корсет, вона підняла шлейф, перекинула його через руку і знову оглянула себе в дзеркалі. Чогось все-таки бракувало. Ну, звичайно! Треба чимось прикрасити шию. Червоні корали? Вони виглядали занадто просто. Нитку перлів? Теж не підходить. У неї було ще намисто з мініатюрних камей у срібній оправі, — подарунок матері, — і діамантове кольє, що, власне, належало місіс Батлер, та ні те, ні інше не пасувало до її туалету. Нарешті вона згадала про своє намисто з темного бурштину, яке ніколи їй особливо не подобалося, і — ах, як же до ладу воно прийшлося! Яким ніжним, гладеньким і білим здавалося її підборіддя на цьому тлі! Вона вдоволено провела рукою по шиї, веліла подати собі чорну мереживну мантилью і вдягла довгий плащ з чорного шовку на червоній підкладці — туалет був завершений.