Бальна зала до її приходу була вже переповнена. Молоді люди і дівчата, яких там побачила Ейлін, здалися їй досить цікавими; її одразу ж обступили шанувальники. Найбільш заповзятливі і сміливі з цих молодиків одразу відчули, що в цій дівчині таїться якийсь пристрасний заклик, нестримна радість існування. Вони оточили її, як голодні мухи, що злітаються на мед.
Але коли її список кавалерів почав швидко заповнюватися, у неї промайнула думка, що скоро не залишиться жодного танцю для містера Ковпервуда, якщо він забажає потанцювати з нею.
Ковпервуд, зустрічаючи останніх гостей, розмірковував про те, яка тонка і складна штука — взаємини статей. Він не був упевнений, що цими взаєминами управляє якийсь закон. У порівнянні з Ейлін Батлер його дружина здавалася безбарвною і явно немолодою, а коли він сам стане на десять років старшим, вона буде вже зовсім стара.
— О, так, Елсвортові дуже вдалися ці два будинки, він навіть перевершив наші очікування! — говорив Ковпервуд молодому банкірові Генрі Хейл-Сендерсону. — Щоправда, його завдання полегшувала можливість поєднати їх між собою, але з моїм йому довелося, звісно, важче, адже він більш скромних розмірів. Батьківський просторіший. Я вже й так кажу, що Елсворт поселив мене в прибудові!
Старий Ковпервуд з приятелями пішов до їдальні свого чудового будинку, радіючи можливості сховатися від натовпу гостей. Френку довелося замінити його, та він і сам цього хотів. Тепер йому, можливо, вдасться потанцювати з Ейлін. Дружина не дуже охоча до танців, але треба буде хоч раз запросити і її. Он там йому посміхається місіс Сенека Девіс — і Ейлін теж. Яка ж вона з біса гарна! Що за дівчина…
— Мабуть, всі ваші танці вже розписані? Дозвольте подивитися? — Френк зупинився перед нею, і вона простягнула йому крихітну книжечку з блакитним обрізом і золотою монограмою. У залі заграв оркестр. Скоро почнуться танці. Уздовж стін і за пальмами вже були розставлені легкі золочені стільці.
Френк подивився їй в очі — в ці схвильовані, захоплені і спраглі життя очі.
— Та у вас вже все заповнено! Дайте поглянути. Дев’ятий, десятий, одинадцятий. Що ж, мабуть, вистачить. Навряд чи мені вдасться багато танцювати. Але ж приємно мати такий успіх!
— Я не зовсім впевнена щодо третього танцю. Мені здається, я щось наплутала. Якщо хочете, я можу залишити його для вас.
Ейлін сказала неправду. Вона нічого не наплутала.
— Ви, мабуть, не дуже цікавитеся цим вашим кавалером, — зауважив Френк, злегка зашарівшись.
— Ні.
Ейлін вже паленіла.
— Чудово! Коли оголосять танець, я знайду вас. Ви — сама чарівність. Я навіть вас боюся.
Він кинув на неї швидкий допитливий погляд і відійшов. Груди Ейлін здіймалися. Як важко іноді буває дихати в такому переповненому залі!