Як пояснити такий самообман, викликаний неприборканістю і пристрастю? Ми стикаємося з ним на кожному кроці. Пристрасть завзята, а все, що відбувається в природі поза дрібною людською істотою, свідчить про те, що природа до неї байдужа. Ми знаємо про кару, що спостигає пристрасть: в’язниці, недуги, розорення і банкрутство, але знаємо також, що все це не впливає на одвічні прагнення людської натури. Невже немає для неї законів, крім хисткої волі і сили інстинкту, що прагне жаданої мети? Якщо так, то, їй-богу, давно пора усім знати про це — усім без винятку! Ми тоді все одно стали б чинити як і раніше, але принаймні відпали б безглузді ілюзії про божественне втручання в людські діла. (Глас народу — глас Божий.)
Отже, вони почали зустрічатися, проводити віч-на-віч чудові години, як тільки пристрасть, що розгорілася в Ейлін, змусила її забути про страх і величезний ризик, пов’язаний з такими зустрічами. Після випадкових хвилинних зіткнень в його будинку, коли ніхто не бачив, вони перейшли до таємних побачень за містом. Ковпервуд не належав до людей, здатних втратити голову і закинути всі справи. Що більше він думав про пристрасть, котра несподівано поглинула його, то більше міцніла в ньому рішучість не допускати її вторгнення в справи, в розумну тверезість його суджень. Контора вимагала від нього невсипущої уваги з дев’ятої ранку до третьої. Але він, захоплений роботою, як правило, засиджувався там до пів на шосту. А оскільки в цьому не було необхідності, його відсутність разів два на тиждень від половини четвертої до пів на шосту або й до шостої — нікому не могла впасти в око. У Ейлін увійшло в звичку майже щодня у той саме час кататися на самоті парою гнідих рисаків або їздити верхи конем, якого батько купив для неї у відомого баришника в Балтиморі. Ковпервуд теж часто катався і в екіпажі, і верхи. Отож їм було зручно призначати одне одному побачення далеко за містом, біля річки Віссахікон або на Скайкілдському шляху. У нещодавно облаштованому парку були куточки, не менш усамітнені, ніж у дрімучому лісі. Щоправда, на стежках завжди можна було зустріти когось із знайомих, але не було проблемою знайти правдоподібне пояснення. (Утім, воно було б навіть зайвим: така випадкова зустріч ні в кого не могла викликати підозр.)
Так спочатку й тривав цей роман — закохані любощі, взаємні обіцянки і жодних помислів про серйозний, вирішальний крок. А до того ж чарівно-ідилічні прогулянки верхи в тіні вже зазеленілого парку. Нова пристрасть пробудила в Ковпервуда таку жагу життя, якої він ще не знав. Ліліан колись теж була дуже гарна в той час, коли він став навідувати її на Фронт-стрит. Він вважав себе тоді несказанно щасливим. Але відтоді минуло майже десять років, і все поступово вивітрилося. Після шлюбу він не пережив жодної значної пристрасті, не мав жодного тривалого зв’язку. І раптом зненацька, серед вихору головоломних ділових успіхів — Ейлін, юна тілом і душею, повна пристрасних мрій! Він помічав на кожному кроці, що, незважаючи на всю її зухвалу сміливість, вона нічого не знає про той жадібний і жорстокий світ, у якому крутився він. Батько задаровував її всім, чого лише душа забажає, мати і брати (особливо матір) балували її, молодша сестра обожнювала. Нікому б і на думку не спало, що Ейлін може зробити щось негідне. Що б там не було, але вона дуже розсудлива і гаряче, пристрасно бажає досягти успіху в суспільстві! Та й навіщо їй думати про заборонене, якщо перед нею відкривалося забезпечене життя, а незабаром чекав шлюб з яким-небудь приємним і цілком відповідним до її становища хлопцем.