От про що, неабияк стурбований тим, що сталося, думав Батлер, сідаючи з сином в кабріолет.
— У мене щойно був Ковпервуд, — сказав він Оуену, який останнім часом почав добряче розбиратися у фінансових справах, а в питаннях політичних і громадських виявляв навіть більшу прозорливість, ніж батько, хоча й не був настільки сильною особистістю. — Каже, що опинився в дуже скрутному становищі. Он, чуєш? — додав він, коли до них долинули вигуки: «Екстрений випуск! Екстрений випуск!» — Чикаго у вогні. Завтра на біржі почнеться паніка. Наші залізничні акції закладені в різних банках. Треба бути насторожі, а інакше від нас вимагатимуть погашення позик. Завтра ми, перш за все, повинні подбати, щоб цього не сталося. У Ковпервуда є моїх сто тисяч доларів, але він просить не вилучати їх, а окрім того, каже, що у нього вкладені в справу гроші Стінера.
— Стінера? — здивувався Оуен. — Він що, грає на біржі? (До Оуена доходили чутки про Стінера і його прибічників, але він якось не надав їм значення і нічого ще не встиг розповісти батькові.) — І багато у Ковпервуда його грошей?
Батлер відповів не відразу.
— Чимало, — процідив він нарешті. — По правді, навіть дуже багато: близько п’ятисот тисяч. Якщо це стане відомо, галас здійметься неймовірний.
— Ого! — вирвалося у здивованого Оуена. — П’ятсот тисяч доларів! Господи Боже мій! Невже Стінер загарбав півмільйона? Щиро кажучи, я б не повірив, що у нього вистачить кебети на таке діло! П’ятсот тисяч! Ото буде скандал, якщо про це дізнаються!
— Зачекай-но трохи! — відгукнувся Батлер, намагаючись якомога чіткіше уявити собі, як це могло статися. — Ми не знаємо всіх подробиць. Можливо, Стінер спочатку і не збирався брати так багато. Все ще може влаштуватися. Гроші вкладені в різні підприємства. Ковпервуд ще не банкрут. І гроші поки що не пропали. Тепер треба вирішити, що робити для його порятунку. Якщо він каже правду — а досі ще не було випадку, щоб він збрехав, — він може викрутитися, аби акції міських залізниць завтра зранку не полетіли шкереберть. Я зараз побачуся з Молленгауером і Сімпсоном. Вони теж зацікавлені в цих паперах. Ковпервуд просив мене поговорити з ними; може, мені вдасться вплинути на банки, щоб ті підтримали ринок. Він думає, що ми зміцнимо свої активи, якщо завтра на біржі почнемо скуповувати ці акції для підтримки курсу.
Оуен швидко прокручував у голові все, що йому було відомо про Ковпервуда. На його думку, Ковпервуда слід було добряче провчити. Все це його задумка, а не Стінера, в цьому Оуен не сумнівався. Його дивувало лише, що батько сам цього не бачить і не обурюється Ковпервудом.
— От що я тобі скажу, батьку, — помовчавши, сказав він дещо театральним тоном. — Ковпервуд накупив акцій на взяті у Стінера гроші і сів у калюжу. Якби не сталося пожежі, це зійшло б йому з рук, але зараз він ще хоче, щоб ти, Молленгауер, Сімпсон та інші витягали його. Він непоганий чоловік і я непогано ставлюся до нього, але з твого боку буде божевіллям діяти за його намовляннями. Він і без того прибрав до рук більше, ніж слід було. Днями я чув, що лінія Фронт-стрит і значна частина лінії Грін і Коутс належать йому, та ще він спільно зі Стінером є власником лінії Сімнадцятої і Дев’ятнадцятої вулиць. Але я не повірив і все збирався запитати тебе, чи це так. Я підозрюю, що Ковпервуд у будь-якому разі притримав для себе контрольний пакет акцій. Стінер просто пішак; Ковпервуд крутить ним як хоче.
Очі Оуена запалилися жадібністю і неприязню. Ковпервуд повинен отримати по заслузі: треба пустити з молотка його підприємство, а його самого вигнати втришия з акціонерів кінних залізниць! Оуену давно хотілось висловити щодо цього свою активну позицію.
— Я завжди вважав, — глухо відповів Батлер, — що цей молодик розумний. Але що він такий пройдисвіт — не думаю. Кажеш, все розіграв як по нотах? Та й ти, синку, я бачу, теж не з простачків. Гадаю, треба гарненько все зважити і, може, ми ще цю справу замнемо. Тут є одна дуже суттєва обставина. Ми, перш за все, маємо пам’ятати про республіканську партію. Наш успіх, як тобі відомо, нерозривно пов’язаний з її успіхом. — Він замовк і подивився на сина. — Якщо Ковпервуд збанкрутує, і гроші не будуть повернуті в касу... — старий раптово обірвав сказане. — У цій історії мене непокоїть лише Стінер і міська скарбниця. Якщо ми нічого не зробимо, то республіканській партії туго доведеться восени на виборах, а заодно можуть полетіти і деякі наші підряди. Не забувай: у листопаді вибори! Я от мізкую: брати чи не брати у нього ці сто тисяч доларів? Вранці мені знадобиться чимало грошей, щоб покрити заборгованість.