Батлер замовк. Молленгауер, хитрий і потайний, навіть бровою не повів, що ця несподівана звістка його стривожила. Але, оскільки він завжди був упевнений, що в Стінера немає ані крихти фінансових чи організаційних здібностей, то в нього ця справа викликала пильний інтерес. Он як… Його ставленик користувався коштами скарбниці потай від нього і тепер опинився перед загрозою судового переслідування! Ковпервуда Молленгауер знав лише як людину, запрошену свого часу для проведення операції з позикою. На цій операції дещо нажив і він, Молленгауер. Зрозуміло, що цей молодик обдурив Стінера і на отримані від нього гроші скуповував акції кінних залізниць! Отже, у нього і у Стінера має бути чимало цінних паперів (от що передовсім зацікавило Молленгауера).
— П’ятсот тисяч доларів… — повторив він, коли Батлер закінчив свою розповідь. — Так-так, кругленька сума! Якби Ковпервуда могла врятувати лише підтримка ринку, ми, мабуть, пішли б йому назустріч, але в разі серйозної паніки такий маневр залишиться безрезультатним. Якщо цей молодий чоловік сильно обмежений у коштах, а на біржі почнеться різке падіння акцій, то для його порятунку знадобиться ще ціла низка додаткових заходів. Мені це відомо з досвіду. Ви часом не знаєте, який його пасив?
— Ні, не знаю, — відповів Батлер.
— Грошей, ви кажете, він у вас не просив?
— Він хоче лише, щоб я не брав у нього своїх ста тисяч, поки не визначиться його становище.
— А Стінера і справді немає в місті? — поцікавився недовірливий від природи Молленгауер.
— Так стверджує Ковпервуд. Ми можемо відправити кого-небудь перевірити.
Молленгауер вже обдумував, як би хитріше вийти з ситуації. Підтримати курс акцій — це, звісно, найкраще, якщо таким чином вдасться врятувати Ковпервуда (а заразом скарбничого і репутацію республіканської партії). Стінер буде змушений повернути в казну п’ятсот тисяч доларів, для цього йому доведеться продати свої акції. І тоді чому б Молленгауеру не купити їх? Але тут, мабуть, потрібно буде врахувати й інтереси Батлера. А чого, питається, він може зажадати?
З подальшої розмови з Батлером Молленгауер з’ясував, що Ковпервуд готовий відшкодувати п’ятсот тисяч доларів, якщо йому вдасться зібрати таку суму. Щодо його паїв у різних лініях конки розмов вони зараз не вели. Але яка могла бути впевненість у тому, що Ковпервуда вдасться врятувати таким способом? І що у нього навіть в цьому випадку буде бажання і можливості зібрати п’ятсот тисяч доларів і повернути їх Стінеру? Зараз йому потрібна готівка. Але хто дасть її тепер, коли насувається неминуча паніка? Яке забезпечення може він запропонувати? З іншого боку — якщо добре натиснути, можна буде примусити їх зі Стінером віддати за безцінь свої залізничні акції. Якщо йому, Молленгауеру, вдасться роздобути їх, то яке, власне, йому діло — переможе його партія восени на виборах чи зазнає поразки? (Утім, він, як і Оуен, вважав, що поразки можна уникнути. Точніше, можна за прикладом попередніх років купити перемогу.) Розтрату Стінера, якщо через крах Ковпервуда він виявиться розтратником, безсумнівно, вдасться приховати до перемоги на виборах. Утім, майнула у нього думка, ще бажаніше було б натиснути на Стінера, щоб він відмовив у додатковій позиці Ковпервуду, і цим різко збити ціну на його акції кінних залізниць і тим самим на акції решти власників (зокрема Батлера і Сімпсона). У Філадельфії ці лінії з часом стануть одним з найголовніших джерел збагачення. Але зараз треба робити вигляд, що понад усе його нині турбує порятунок партії на майбутніх виборах.
— Я, звісно, не можу вирішувати за сенатора, — неквапно почав Молленгауер, — і не знаю, якою буде його думка. Але я особисто готовий зробити все від мене залежне, щоб підтримати курс акцій, якщо це принесе хоч якусь користь. Кажу це хоча б тому, що банки і від мене можуть вимагати погашення заборгованості. Але зараз нам треба, передусім, подбати про уникнення розголосу до кінця виборів, якщо Ковпервуд все ж вилетить у трубу. Адже у нас немає жодної впевненості, що наші зусилля підтримати ринок увінчаються успіхом.