Стінер продовжував роздумувати і вагатися, хоча й був на краю загибелі. Він боявся діяти, боявся Молленгауера, боявся Ковпервуда, боявся майбутнього і самого себе. Думка про паніку, про катастрофу, що нависла над ним, в його уявленні пов’язувалася не так із його статками, як зі становищем у суспільстві і в політичному світі. Мало людей розуміють, що таке фінансова могутність. Мало хто відчуває, що означає тримати в своїх руках владу над багатством інших, володіти тим, що є джерелом життя суспільства і засобом обміну. Але ті, хто це укмітив, жадають багатства вже не заради нього. Зазвичай люди дивляться на гроші як на засіб забезпечити собі певні життєві вигоди. Однак для фінансиста гроші — це засіб контролю над розподілом благ, засіб досягнення пошани, сили, влади. Саме так (на відміну від Стінера) ставився до грошей Ковпервуд. Стінер, котрий завжди волів, щоб Ковпервуд діяв за нього, тепер, коли Ковпервуд ясно і чітко змалював йому єдиний можливий вихід із ситуації — боявся як ніколи. Його здатність міркувати помутилася від страху перед загрозою люті і помсти Молленгауера, можливим банкрутством Ковпервуда і власною нездатністю мужньо зустріти біду. Природжений фінансовий талант Ковпервуда нині вже не викликав у нього довіри. Дуже вже молодий оцей банкір, і не такий досвідчений. Молленгауер старший і багатший. Сімпсон і Батлер — теж. Ці ділки з їхніми капіталами уособлювали непоборну міць. Окрім того, хіба сам Ковпервуд не зізнався йому, Стінеру, що він у небезпеці, що його загнали в глухий кут? Ніяке зізнання не могло більше налякати Стінера, але Ковпервуд змушений був його зробити, бо Стінерові забракло мужності поглянути небезпеці просто у вічі.
Тому і в екіпажі, дорогою до скарбниці, Стінер продовжував сидіти блідий, розчавлений, не в змозі зібратися з думками і швидко, чітко, ясно уявити своє становище і єдиний можливий вихід із нього. Ковпервуд увійшов до скарбниці разом із ним, щоб іще раз спробувати вплинути на нього.
— Отже, Джордже? — суворо наступав він. — Я чекаю на відповідь. Час не жде. Нам не можна втрачати ані хвилини. Дайте мені гроші, і я швидко виберуся з цієї історії, гаразд? Повторюю ще раз: дорога кожна хвилина. Не піддавайтесь на залякування цих ділків. Вони ведуть гру заради власного зиску — то йдіть за їхнім прикладом.
— Я не можу, Френку… — слабким голосом відповів нарешті Стінер (уявивши жорстоке і владне обличчя Молленгауера, це побороло в ньому страх за власне майбутнє). — Я… маю подумати. Так одразу не можу. Стробік попрощався зі мною за кілька хвилин до вашого приходу, і він вважає...
— Хай вам біс, Джордже! — обурено вигукнув Ковпервуд. — Чого ви торочите мені про Стробіка! Він тут до чого?! Подумайте про себе! Подумайте про те, що буде з вами! Йдеться про вашу долю, а не про долю Стробіка!
— Я все розумію, Френку, — наполягав бідолаха Стінер, — але, направду, не уявляю, як це можна зробити. Їй-богу! Ви самі говорите, що не впевнені, чи вдасться вам виплутатися з цієї історії, а ще на додачу триста тисяч доларів... це ж, як-не-як, цілих триста тисяч! Ні, Френку. Не можу! Нічого не вийде. Крім того, мені необхідно спершу поговорити з Молленгауером.
— Тьху, що за нісенітниці ви верзете! — Ковпервуда, нарешті, прорвало; злісно, з неприхованим презирством подивився він на скарбничого. — Гаразд! Біжіть до Молленгауера! Запитайте його, як вам зручніше перерізати собі горлянку заради його користі! Позичити мені ще триста тисяч доларів не можна, а ризикнути п’ятьмастами тисячами, уже взятими зі скарбниці, і втратити їх — можна? Так я вас зрозумів? Адже ви явно намірилися втратити ці гроші, а з ними і все інше! Як на мене, ви просто з глузду з’їхали! Перші ж слова Молленгауера налякали вас до смерті, і ви вже готові все поставити на карту: своє ім’я, репутацію, становище! Чи розумієте ви, що буде з вами, якщо я збанкрутую? Ви потрапите під арешт. Вас посадять за ґрати, Джордже, от і все. А ваш Молленгауер, який уже встиг наказати вам, чого не слід робити, і пальцем не поворушить для вас, коли ви зганьбитеся! Згадайте: хіба я не допомагав вам, га? Хіба я до останньої хвилини не вів успішно ваші справи? Що ви вбили собі в мізки, хотів би я знати? Чого ви боїтесь?