— Тобто, ви маєте на увазі, що кожен із партнерів...
— Так, кожен з партнерів знає і грає за всіма правилами. Є підозра, що переважна більшість співробітників знає, та важко сказати. Ми ще багато чого не знаємо, Мітчу. Я навіть не можу пояснити, як вони ведуть свої оборудки й хто у них за головного. Та ми впевнені в тому, що фірма займається незаконною діяльністю.
— Наприклад?
— Шахрайство з податками. Вони займаються справами оподаткування для всього клану Моролто. Щороку дбайливо готують гарні, акуратні, правильні податкові декларації, де вказана лиш незначна частина справжніх прибутків. Вони мов навішені відмивають гроші. На свої брудні гроші ведуть легальний бізнес. Який то в них крупний клієнт, банк у Сент-Луїсі?
— «Комершіел Геренті».
— Правильно. Він належить мафії. Фірма займається всіма його легальними операціями. Моролто за рік заробляє приблизно три мільйони доларів на азартних іграх, наркотиках, тоталізаторах і таке інше. І це ж усе готівка, так? більшість надходить до банку на Кайманах. А як же вони їх перевозять туди з Чикаго? Маєш якісь здогади? Отой позолочений «Лір», яким тебе привезли сюди, раз на тиждень летить до Джорджтауна.
Мітч сидів прямо й спостерігав за Таррансом, який тепер стояв на містку.
— А чому ж ви не висунете зараз проти них звинувачення, та й по всьому?
— Ми не можемо. Ми це зробимо, будь певен. Над цим уже працюють п’ятеро наших у Мемфісі і троє тут, у Вашингтоні. Я їх дістану, обіцяю тобі. Та нам потрібна своя людина. Вони дуже хитрі. Мають силу грошей. А ще вони надзвичайно обережні і не припускаються помилок. І я впевнений, що ми не зможемо обійтися без допомоги когось із фірми — твоєї, чи будь-кого. Нам потрібні копії документів, банківських записів, паперів, які можна здобути лише в фірмі. По-іншому нічого не вийде.
— І ви обрали мене.
— І ми обрали тебе. Якщо ти відмовишся, йтимеш своїм шляхом і зароблятимеш силу грошей, станеш успішним юристом, але й ми своїх спроб не облишимо. Дочекаємося ще одного нового співробітника, спробуємо його переконати. Якщо не вийде, доберемося до давніших співробітників, знайдемо такого, що має мужність, совість і рішучість для правильного кроку. Настане день, Мітчу, і ми знайдемо таку людину, і коли це станеться, тоді тобі разом з іншими висунуть звинувачення, а твій багатий і успішний задок опиниться у в’язниці. Так і буде, синку, повір мені.
І саме цієї миті, в цьому місці Мітч йому повірив.
— Містере Войлес, мені холодно. Може, пройдімося?
— Звичайно, Мітчу.
Вони поволі рушили до стежки, що вела до Меморіалу загиблим у В’єтнамі. Мітч кинув погляд через плече: віддалік Тарранс і ще один агент йшли услід, а попереду на лаві з підозрілим виглядом сидів іще один, в темно-брунатному строї.
— А хто цей Ентоні Бендіні? — запитав Мітч.
— У 1930 році він одружився з дівчиною з клану Моролто. Зять головного мафіозі. В той час вони вели справи у Філадельфії, там він і поселився. А тоді, в 40-х, з якоїсь причини його направили до Мемфіса — заснувати фірму. Він був хорошим юристом, наскільки нам відомо.
У мозку Мітча вирували тисячі запитань, всі просилися назовні. Та все ж він намагався зберігати спокій.
— А Олівер Ламберт?
— Це прямо аристократ. Він — досконалий старший партнер. Керівник, і все він знав про Ходжа й Козінскі та про плани їхнього знищення. Наступного разу, як у фірмі побачиш містера Ламберта, постарайся не забути про те, що перед тобою холоднокровний убивця. Та в нього, звісно, вибору немає. Якщо він відмовиться на них працювати, то і його тіло десь згодом знайдуть. Всі вони такі, Мітчу. А починали так, як і ти: молоді, успішні, амбітні. Та згодом так загрузали, що вже не бачили виходу. Тож залишаються і грають за правилами, багато працюють, пнуться щосили, щоб фасад маленької фірми мав респектабельний вигляд. Щороку знаходять здібного студента-юриста з незаможної й нереспектабельної родини, котрий має дружину, яка хоче дітей, закидають його грошима Одним словом, купують.
Мітчу пригадалися гроші, занадто велика платня у невеликій фірмі в Мемфісі, і авто, і позика на будинок з низьковідсотковою ставкою. Він мав плани щодо Волл-стріт, та усі плани зруйнували гроші. Лише гроші.
— А хто такий Натан Лок?
Директор усміхнувся.
— У Лока історія інша. Він виріс бідняком і з десяти років був на побігеньках у старого Моролто. Все життя був злочинцем. Так-сяк провчився в юридичній школі, й старий послав його на південь працювати на Ентоні Бендіні в організацію, що належить кримінальному клану та виглядає доволі пристойною. Він був фаворитом у старого.
— А коли Моролто помер?
— Одинадцять років тому, йому було сімдесят вісім років. Лишилися двоє слизьких синків — Мікі, на прізвисько Рот і Джой — Священик. Мікі живе у Лас-Вегасі, у сімейному бізнесі значної ролі не відіграє. А бос тепер у них Джой.
Стежка перейшла в іншу. Зліва оддалік підпирав холодне вітряне небо монумент Джорджа Вашингтона, справа виднілася Стіна. Тепер перед нею вже купка людей придивлялася до викарбуваних імен синів, чоловіків, друзів. Мітч звернув до Стіни. Йшли вони повільно. Він тихо заговорив.
— Я не можу зрозуміти, як це фірмі вдається займатися незаконною діяльністю й лишатися непримітною. У них там сила секретарок, молодших співробітників, клерків.
— Це ти добре підмітив, та повністю я відповісти не можу. На нашу думку, існує дві фірми. Одна — легальна, в ній працюють молоді співробітники, більшість секретарок і молодшого персоналу. А брудними справами займаються інші — співробітники зі стажем та партнери фірми. Ходж і Козінскі вже готові були надати нам необхідну інформацію, але не встигли. Одного разу Ходж сказав Таррансу, що в підвалі працює група молодших спеціалістів, і про них нічого не відомо. Працюють вони безпосередньо на Лока, Міллігана і Мак-Найта, ще кількох партнерів, однак ніхто не знає, чим же вони насправді займаються. Секретарки усе знають, і, на нашу думку, деякі з них також вплутані в цю справу. Я упевнений, що їм дуже добре платять. Патякати вони ні про що не збираються — бояться. Помізкуй над цим, Мітчу. Маєш ти за роботу гарні гроші, додаткові пільги, але розумієш: якщо ставитимеш забагато запитань чи будеш занадто балакучим, то опинишся на дні річки. Як ти вчиниш у такому випадку? Припнеш язика і братимеш гроші.
Вони підійшли до початку Стіни, де чорна гранітна плита ніби виростала з-під землі й простягалася на 246 футів уперед, а далі під кутом приєднувалася до ряду таких само чорних плит. А за шістдесят футів від них перед однією з них стояло стареньке подружжя й тихо плакало. Стояли, обійнявшись, даруючи одне одному тепло й силу. Мати нахилилася й поклала до підніжжя чорно-біле фото в рамочці. Батько поставив поряд коробку на взуття, наповнену дрібничками, що їх син збирав ще в школі: програмки футбольних матчів, світлини його разом з класом, любовні послання, брелоки, золотий ланцюжок. Вони заплакали голосніше.
Мітч повернувся до Стіни спиною. Перевів погляд на меморіал Вашингтона. Директор старався вловити його погляд.
— То що ви хочете, щоб я зробив? — запитав Мітч.
— Перш за все, ти мусиш мовчати. Якщо почнеш розпитувати, наразишся на смертельну небезпеку. І свою дружину підставиш. У найближчому майбутньому не заводьте дітей. Вони стануть найлегшою мішенню. Найкраще вдавати з себе простака, який вважає, що життя прекрасне і який збирається стати найвидатнішим юристом на світі. По-друге, ти мусиш прийняти рішення. Не тепер, але скоро. Маєш вирішити, співпрацюватимеш із нами, чи ні. Якщо відповідь буде ствердною, тоді ми, звісно, зробимо, щоб ти був певен, що воно того варте. Якщо твоя відповідь «ні», то ми й далі за ними слідкуватимемо й підшуковуватимемо іншого кандидата. І, як я вже сказав, ми знайдемо цю людину — досить сміливу, щоб покарати тих покидьків. А клан Моролто припинить існування. Тебе, Мітчу, ми захистимо, і тобі ніколи в житті не доведеться трудитися.
— В якому житті? Я житиму в постійному страху, якщо взагалі житиму. Я чув про свідків, яких мало захищати ФБР. Минає десять років, аж одного дня по дорозі на роботу раптом вибухає автомобіль, і шматки тіла розлітаються по трьох кварталах. Мафія нічого не забуває, директоре. Ви ж це знаєте.