— Прихований напис, — наголосив Сесар.
— Тим паче.
— Не виключено, що художник боявся бути надто відвертим, — погодилася Менчу. — У п’ятнадцятому сторіччі теж не можна було звинуватити когось отак, з доброго дива.
Хулія глянула на картину.
— Може, ван Гюйс злякався, що явив усе з такою очевидністю.
— Або хтось зробив це після нього, — завважила Менчу.
— Ні. Я також думала про це, й окрім лампи Вуда застосувала стратиграфічний аналіз: узяла скальпелем зразок і дослідила його під мікроскопом, — Хулія дістала зі столу аркуш паперу. — Ось, будь ласка, тут відтворено все, шар за шаром: основа — дубова деревина, потім тонкий шар ґрунтовки — карбонат натрію та тваринний клей, свинцеві білила, масло, далі три шари — свинцеві білила, кіновар, знову свинцеві білила, резинат міді, лак тощо. Все однакове: ті самі суміші, ті самі барвники. Ван Гюйс власноручно приховав напис невдовзі після того, як зробив його. Щодо цього немає жодних сумнівів.
— Отже?
— Враховуючи те, що ми балансуємо на погано напнутій линві, якій уже п’ятсот років, я згодна із Сесаром. Цілком імовірно, що ключем до розгадки є шахова партія. А от думка про з’їденого коня не приходила мені в голову… — Хулія подивилася на антиквара. — А ти як вважаєш?
Сесар відійшов од стіни й вмостився на дивані, поруч із Менчу, тоді, зробивши маленький ковток, схрестив ноги.
— Я дотримуюсь тієї ж думки, люба. Гадаю, переводячи нашу увагу з лицаря на коня, художник намагався підказати нам головний слід… — Він неквапно осушив свою склянку й, побрязкуючи кубиками льоду, поставив її на столик. — Запитуючи, хто з’їв коня, він змушує нас вивчати партію… Скидається на те, що цей примхливий ван Гюйс, маючи своєрідне почуття гумору, запрошує нас зіграти в шахи.
У Хулії загорілися очі.
— Що ж, зіграємо! — вигукнула вона, обернувшись до картини. Після цих слів антиквар знову зітхнув.
— Мені б теж цього хотілося. Але це за межами моїх можливостей.
— Годі, Сесаре! Ти, мабуть, граєш у шахи.
— Твоє припущення абсурдне, люба… Ти колись бачила, щоб я грав у шахи?
— Ніколи. Але ж усі знають, як це робиться.
— Тут замало просто знати, як пересувати фігури… Ти завважила, що позиція досить складна? — Він по-театральному скрушно відкинувся на спинку дивана. — Навіть я маю деякі прикрі обмеження. Досконалих людей не існує.
У цю мить хтось подзвонив у двері.
— Альваро! — Хулія побігла відчиняти.
Однак це був не Альваро. Вона повернулася з конвертом, який приніс кур’єр; там було кілька фотокопій і надрукована на машинці хронологія подій.
— Дивіться! Він, мабуть, вирішив не приходити, але прислав нам оце.
— Як був нечемою, так і залишився, — зневажливо пробурмотів Сесар. — Міг би принаймні зателефонувати й вибачитися, негідник, — він стенув плечима. — Втім, у глибині душі я радий… І що ж нам прислав цей поганець?
— Не нападай на нього. Він мусив добре попрацювати, щоб це укласти, — осадила антиквара Хулія.
І почала голосно читати.
«Пітер ван Гюйс та персонажі картини „Шахова партія“. Біографічна хронологія:
1415: Пітер ван Гюйс народився в Брюгге (Фландрія). Нині Бельгія.
1431: Роже Араський народився в замку Бельсан, у Остенбурзі. Його батько, Фулк Араський, був васалом короля Франції і родичем правлячої тоді династії Валу а. Його матір, чиє ім’я не збереглося, походила зроду остенбурзьких герцогів Алтенгоффенів.
1435: Бургундія та Остенбург позбуваються васальної залежності від Франції. Народився Фердинанд Алтенгоффен, майбутній герцог Остенбурзький.
1437: Роже Араський виховується при остенбурзькому дворі, бувши товаришем у дитячих забавках та навчанні майбутнього герцога Фердинанда. У шістнадцятирічному віці він разом зі своїм батьком, Фулком Араським, бере участь у війні, яку король Франції Карл VII вів проти Англії.
1441: Народилася Беатріса, племінниця Філіппа Доброго, герцога Бургундії.
1442: Вважається, що в цей час Пітер ван Гюйс після навчання у братів ван Ейків у Брюгге та в Робера Кампена в Турне створює свої перші картини. Жодна його робота цього періоду не збереглася.
1448: Ван Гюйс створює „Портрет ювеліра Вільгельма Валгууса“.
1449: Роже Араський відзначається при відвоюванні в англійців Нормандії та Гієні.
1450: Роже Араський бере участь у битві біля Форміньї.