1452: Ван Гюйс створює „Родину Лукаса Бремера“ (найкращу з відомих нам його робіт).
1453: Роже Араський бере участь у битві біля Кастильйона. Того ж року в Нюрнберзі виходить друком його „Поема про троянду та лицаря“ (один примірник зберігається у Національній бібліотеці в Парижі).
1455: Ван Гюйс пише „Моління Богородиці“ (на картині немає дати, але, на думку експертів, вона належить до цього періоду).
1457: Помирає Вільгельм Алтенгоффен, герцог Остенбурзький. Його заступає двадцятидворічний син Фердинанд. Він майже одразу кличе до себе Роже Араського, котрий у цей час, як вважають, перебуває при дворі короля Франції Карла VII, якому дав обітницю вірності.
1457: Ван Гюйс пише „Лубенського міняйла“.
1458: Ван Гюйс створює „Портрет торговця Матіаса Концині та його дружини“.
1461: Помирає король Франції Карл VII. Можна припустити, що, звільнившись від даної французькому монарху обітниці вірності, Роже Араський повертається до Остенбурга. Приблизно в той самий час Пітер ван Гюйс завершує „Антверпенський вертеп“ і перебирається до остенбурзького двору.
1462: Ван Гюйс пише „Лицаря і Диявола“. Фотографії оригіналу (зберігається в амстердамському Рійксмузеумі) дають підстави припускати, що лицарем, який позував для цієї картини, міг бути Роже Араський, хоча схожість між цим персонажем та персонажем картини „Шахова партія“ не є цілковитою.
1463: Офіційні заручини Фердинанда Остенбурзького з Беатрісою Бургундською. У складі вирядженого до бургундського двору посольства Роже Араський та Пітер ван Гюйс, якому доручено написати портрет Беатріси, що він і зробив того ж таки року. (Портрет, який згадується у хроніці шлюбної церемонії та в переліку майна за 1474 рік, до наших днів не зберігся.)
1464: Шлюб Фердинанда Алтенгоффена, герцога Остенбурзького та Беатріси Бургундської. Роже Араський очолює почет, що супроводить наречену з Бургундії до Остенбурга.
1467: Помирає Філіпп Добрий, якого заступає його син Карл Сміливий, герцог Бургундії та кузен Беатріси. Тиск із боку Франції та Бургундії спричиняється до інтриг при остенбурзькому дворі. Фердинанд Алтенгоффен намагається зберегти хистку рівновагу. Французька партія спирається на Роже Араського, який має великий вплив на герцога Фердинанда. Бургундська партія тримається завдяки впливу герцогині Беатріси.
1469: Убивство Роже Араського. Звинувачення падає на бургундську партію. Водночас поширюються чутки про любовний зв’язок між Роже Араським та Беатрісою Бургундською. Причетність Фердинанда Остенбурзького не доведено.
1471: Через два роки після вбивства Роже Араського ван Гюйс пише „Шахову партію“. Невідомо, чи художник все ще жив тоді в Остенбурзі.
1474: Фердинанд Алтенгоффен помирає, не залишивши спадкоємців. Король Франції Людо вік XI прагне відновити давні династичні права на герцогство, що погіршує і без того напружені французько-бургундські відносини. Кузен герцогині-вдови Карл Сміливий вдирається на територію герцогства, розгромивши французів у битві під Лувеном. Бургундія анексує Остенбург.
1477: Карл Сміливий гине у битві біля Нансі. Максиміліан І Австрійський заволодіває бургундською спадщиною, яка згодом перейде до його внука Карпа (майбутнього імператора Карла V) і зрештою опиниться в руках іспанської монархії Габсбургів.
1481: У Генті помирає Пітер ван Гюйс, який саме працював над триптихом „Зняття з Хреста“ для собору Святого Бавона.
1485: В одному з монастирів Льєжа помирає ув’язнена там Беатріса Бургундська.»
Ніхто довго не наважувався заговорити. Вони лише дивилися один на одного і на картину. Після довгої паузи, яка, здавалося, тривала цілу вічність, Сесар труснув головою.
— Мушу визнати, — стиха мовив він, — я вражений.
— Ми всі вражені, — озвалася Менчу.
Хулія поклала документи на стіл і зіперлася на нього.
— Ван Гюйс добре знав Роже Араського, — вона показала на папери. — Можливо, вони навіть приятелювали.
— І, створюючи цю картину, художник поквитався з його вбивцею, — мовив Сесар. — Усе збігається.
Хулія підійшла до своєї бібліотеки: вздовж двох стін помешкання громадилися дерев’яні стелажі, полиці яких аж прогиналися від ваги скупчених тут стосів книг. Якусь мить вона стояла перед ними — руки в боки, — а тоді витягнула грубий ілюстрований том, швидко погортала його й нарешті знайшла те, що шукала, й вмостилася на дивані між Менчу та Сесаром із розгорнутим виданням «Амстердамський Рійксмузеум» на колінах. Репродукція картини була невеликою, але на ній чудово вирізнялася фігура лицаря в обладунку, з непокритою головою, що їхав верхи на коні біля підніжжя узгір’я, на верхів’ї якого височіло оточене муром місто. Поруч із лицарем, подружньому розмовляючи з ним, на чорній худющій шкапі їхав диявол: правицею він указував на місто, куди вони вочевидь прямували.