— Розумію, — мовила по паузі Хулія. — Ця біла фігура затуляла чорну королеву від ладді. І, відійшовши, залишила чорну королеву під загрозою.
— Саме так.
— І що ж це була за фігура?
— Можливо, ви самі здогадаєтеся.
— Якийсь білий пішак?
— Ні. Одного з’їли на а5 або b6, а другий знаходився надто далеко. Інші тут також ні до чого.
— Правду кажучи, мені ніщо не спадає на думку.
— Подивіться уважно на шахівницю. Я міг би сказати вам ще на початку, але це означало 6 позбавити вас задоволення, на яке ви, гадаю, заслужили… Подумайте спокійно, — шахіст обвів рукою приміщення, де вони сиділи, безлюдну вулицю, філіжанки з кавою на їхньому столику. — Ми ж нікуди не поспішаємо.
Хулія втупила погляд у шахівницю. Невдовзі, не відводячи очей від фігур, вона витягла сигарету й загадково посміхнулася.
— Здається, я здогадалась, — обережно проказала дівчина.
— Кажіть.
— Слон, який рухається по білій діагоналі, стоїть на А, тобто на своєму первісному місці, бо міг би опинитися тут, хіба що прийшовши з bЗ, але не мав на це часу. А клітина b4 — чорна… — Перш ніж заговорити знову, вона глянула на Муньйоса, сподіваючись, що той хитне головою, підтверджуючи її слова. — Я маю на увазі, що на це йому довелося б витратити щонайменше… — вона порахувала за допомогою пальця, — три ходи, щоб переміститися з bЗ туди, де він знаходиться зараз… Отже, це не хід слона спричинив загрозу чорній королеві з боку білої ладді. Я маю рацію?
— Цілковиту. Продовжуйте.
— Біла королева, яка стоїть на е1, теж відпадає. І білий король так само… Що ж до білого слона, який рухається по чорній діагоналі й знаходиться поза грою, бо його вже з’їли, він нізащо не міг би опинитися на bЗ.
— Дуже добре, — погодився Муньйос. — А чому?
— Оскільки клітина b3 біла. З іншого боку, якби цей слон зробив хід по чорній діагоналі з b4, то він і досі залишався б на шахівниці, але його тут немає. Гадаю, його з’їли вже давно і за іншої ситуації.
— Міркування вірне. Що ж у нас залишається?
Хулія глянула на шахівницю, і по її спині та руках пробіг легкий дрож, наче б дівчина відчула дотик ножа. Залишалася тільки одна не згадана нею фігура.
— Залишається кінь, — проковтнувши слину, проказала вона, несамохіть стишивши голос. — Білий кінь.
Муньйос із серйозним виглядом нахилився до неї.
— Авжеж, білий кінь. — Якийсь час шахіст сидів мовчки, дивлячись уже не на шахівницю, а на Хулію. — Білий кінь, який пішов з b4 на с2 і цим ходом відкрив і поставив під загрозу чорного ферзя… І тоді чорний ферзь — щоб позбутися загрози й виграти фігуру — зробив хід на с2 і з’їв коня. — Муньйос знову замовк, розмірковуючи, чи не випустив він, бува, з уваги якоїсь важливої подробиці, а потім блиск у його очах зненацька згас, наче його хтось вимкнув. Він відвів погляд від Хулії і заходився однією рукою збирати фігури, а другою — складати шахівницю, мовби підводячи у такий спосіб риску під своєю участю в цій справі.
— Чорний ферзь, чорна королева, — спантеличено повторила Хулія, відчуваючи, майже чуючи, як стугонить її напружено працюючий мозок.
— Так, — стенув плечима Муньйос. — Лицаря вбила чорна королева… Хоч би що це означало.
Хулія піднесла до губ недопалок і, перш ніж кинути його на підлогу, востаннє жадібно затяглася, обпаливши собі пальці.
— Це означає, — прошепотіла вона, приголомшена своїм відкриттям, — що Фердинанд Алтенгоффен невинуватий… — 3 її горла вихопився сухий смішок, дівчина недовірливо подивилася на схему партії, що й досі лежала на столику. Потім простягнула руку й торкнулася вказівним пальцем клітини с2 — рову Східної брами Оренбурзької фортеці, де був убитий Роже Араський. — Це означає, — здригнувшись, додала вона, — що лицаря наказала вбити Беатріса Бургундська.
— Беатріса Бургундська?
Хулія ствердно хитнула головою. Усе тепер здавалося таким зрозумілим, таким очевидним, що вона ладна була надавати собі ляпасів за те, що не здогадалася про це раніше. Все аж волало про це — і в шаховій партії, і на самій картині. Ван Гюйс засвідчив усе ретельно до найменших подробиць.
— Інакше й не могло бути, — мовила Хулія. — Звичайно, чорна королева: Беатріса, герцогиня Остенбурзька, — вона на мить замовкла, добираючи слова. — Клята лисиця.