Вона дізналася про все це менш ніж за хвилину. А ще збагнула значення тієї посмішки, яка ніколи не окреслювалася виразно на його губах. І вона поволі схилила голову, бо була тямущою дівчиною і зрозуміла його; а він глянув на небо й сказав, що дуже холодно. Потім вона витягла пачку сигарет і запропонувала йому, і він узяв: це був перший і передостанній раз, коли вона бачила, як Муньйос курить. І вони пішли далі й нарешті дісталися до дверей будинку, де мешкала Хулія. Було вже вирішено, що на цьому шахіст виходить з гри, тож вони вже простягнули були одне одному руки для прощального потиску. Але в цю мить дівчина глянула на домофон і помітила невеличкий, згорнутий удвоє, конверт — у таких зазвичай присилають візитки, — що стирчав зі щілини біля дзвінка до її помешкання. І коли вона розпечатала конверт і дістала картку з тонкого білого картону, то зрозуміла, що Муньйосові ще рано йти. І що перш, ніж вони із Сесаром дозволять йому це зробити, станеться ще чимало подій, і жодна з них не буде приємною.
— Мені це не подобається, — сказав Сесар, і Хулія завважила, як тремтять його пальці, що тримали мундштук зі слонової кістки. — Мені зовсім не подобається, що якийсь божевільний вештається тут, граючи з тобою у Фантомаса.
Ці слова антиквара, здавалося, стали сигналом для всіх годинників, що були в його крамниці: деякі з них один по одному, деякі водночас на різні голоси — від ніжного бурмотіння до гучного передзвону — пробили чотири чверті й дев’яту годину. Однак навіть такий збіг не змусив Хулію посміхнутися. Дівчина дивилася на Лусінду роботи Бустеллі, що нерухомо лежала за склом, і відчувала себе такою ж крихкою, як вона.
— Мені це теж не подобається. Але я не певна, що ми маємо вибір.
Вона відвела погляд від порцелянової фігурки й перевела його на стіл доби Регентства, на якому Муньйос розклав свою шахівницю, вже вкотре відтворивши на ній позицію з картини ван Гюйса.
— Якби ж той негідник потрапив мені до рук, — бурмотів Сесар, знову кинувши підозрілий погляд на картку, котру Муньйос тримав за краєчок, наче пішака, якого не знав, куди поставити. — Як жарт це вже за межами смішного.
— Це не жарт, — заперечила Хулія. — Хіба ти забув про бідолашного Альваро?
— Забути про Альваро? — Антиквар підніс мундштук до губ, тоді нервово й різко видихнув дим. — Якби ж то я міг!
— А проте це має якийсь сенс, — озвався Муньйос.
Хулія та Сесар уп’ялися в нього очима. Шахіст, не звертаючи уваги на враження, яке справили його слова, спершись руками на стіл і все ще тримаючи двома пальцями картку, дивився на шахівницю. Він досі не зняв плаща, і світло, що проникало крізь опломбований вітраж, вихоплювало його синяве неголене підборіддя й окреслювало спричинені безсонням круги під стомленими очима.
— Мій друже, — звернувся до нього Сесар, і в його голосі змішалися чемна недовіра й дещо іронічна повага. — Прийміть мої вітання, якщо вам пощастило знайти в усьому цьому якийсь сенс.
Муньйос стенув плечима, пропустивши репліку антиквара повз вуха. Було зрозуміло, що він зосередився на новій задачі, зашифрованій у картці:
ЛbЗ?.. d7-d5+
Якийсь час Муньйос ще дивився на цифри, порівнюючи їх із розташуванням фігур на шахівниці. Потім підвів очі на Сесара і нарешті на Хулію.
— Хтось, — і від цього хтось дівчина відчула, якії кинуло в холод, наче неподалік прочинили невидимі двері, — хтось, здається, зацікавлений у тому, щоб дограти цю партію… — Муньйос примружив очі й хитнув головою в бік картини, мовби здогадуючись, що спонукало до цього таємничого любителя шахів. — Хоч би хто це був, він уявляє, як розвиватиметься партія, і знає або здогадується, що ми розв’язали його загадку, розігравши її назворот. Тож він пропонує нам робити ходи не назад, а вперед, продовживши партію з тієї позиції, що зображена на картині.
— Ви жартуєте, — проказав Сесар.
Запала незручна мовчанка, Муньйос тим часом уважно дивився на антиквара.
— Я ніколи не жартую, — нарешті озвався він, мовби вирішивши спеціально наголосити на цьому. — А надто, коли йдеться про шахи, — Муньйос тицьнув вказівним пальцем у картку. — Запевняю вас, саме це він робить: продовжує партію з того моменту, який відтворив художник. Погляньте на шахівницю (див. рис. 9).
— … Бачите, — Муньйос показав на картку, — ЛbЗ?.. d7-d5+. Цей запис ЛbЗ означає, що білі пересувають ладдю з b5 на bЗ. Тут стоїть знак запитання, який, на мою думку, означає, що нам пропонують зробити такий хід. Це дає підстави припустити, що ми граємо білими, а наш суперник — чорними.