— Беатріса Бургундська, — прошепотіла дівчина.
— Так, Беатріса Бургундська. Ця чорна дама, здається, вже здійснила одне вбивство.
Останні слова Муньйоса повиснули в повітрі, мовби не потребували відповіді. Сесар, який сидів мовчки, простягнув руку й обережно струсив попіл сигарети до попільнички, причому зробив він це надзвичайно ретельно, як людина, змушена щось вчинити, аби не втратити відчуття реальності. Потім озирнувся довкола, наче серед картин і меблів своєї антикварної крамниці сподівався знайти відповідь на питання, які вони собі ставили.
— Це неймовірний збіг, мої любі, — мовив він. — Це не може бути реальним.
Антиквар підніс руки догори, а потім безсило їх опустив. Муньйос тільки похмуро стенув плечима під зім’ятим плащем.
— Тут немає жодного збігу. Той, хто це спланував, — справжній майстер.
— А як там біла королева? — поцікавилася Хулія.
Кілька секунд Муньйос дивився дівчині просто у вічі, а тоді простягнув руку до шахівниці й зупинив за кілька сантиметрів від фігури, мовби не наважуючись доторкнутися до неї. Потім показав пальцем на чорну ладдю, що стояла на сі.
— її можуть з’їсти, — спокійно повідомив він.
— Бачу, — Хулія відчула розчарування: думала, коли хтось інший підтвердить уголос її здогад, це справить на неї сильніше враження. — Якщо я добре зрозуміла, та обставина, що ми розкрили таємницю картини, тобто провину чорної королеви, знайшла своє відображення в цьому ході ладді на b2… А біла королева опинилася під загрозою, оскільки повинна була відійти в якесь безпечне місце, замість залишатися тут, ускладнюючи собі життя… Мораль у цьому, сеньйоре Муньйос?
— Більш-менш.
— Але ж усе це сталося п’ять століть тому, — заперечив Сесар. — Хіба що божевільному може спасти на думку…
— Не виключено, що ми маємо справу з божевільним, — спокійно завважив Муньйос. — Але в шахи він грав — чи то грає — чудово.
— І не виключено, що він міг здійснити ще одне вбивство, — додала Хулія. — Зараз, кілька днів тому, у двадцятому столітті. Вбивство Альваро.
Сесар обурено здійняв руку, наче з її вуст вихопилась якась непристойність.
— Годі, принцесо. Ми вже геть заплуталися. Жоден убивця не живе п’ятсот років. А звичайна картина не здатна вбивати.
— Це ще як подивитися.
— Я забороняю тобі казати такі дурниці. І не плутай різні речі. З одного боку, ми маємо картину й злочин, скоєний п’ятсот років тому… З другого — мертвого Альваро…
— І надіслані документи.
— Але ще ніхто не довів, що той, хто їх надіслав, убив Альваро… До того ж не виключено, що цей бідолаха справді розбив собі голову в ванній, — антиквар підніс вгору три пальці. — По-третє, комусь просто заманулося пограти в шахи… От і все. Немає доказів того, що всі ці речі пов’язані між собою.
— Картина.
— Це не доказ. Це лише гіпотеза. — Сесар глянув на Муньйоса: — Хіба не так?
Шахіст не озвався, мабуть не бажаючи стати на чийсь бік, і Сесар з прикрістю подивився на нього. Хулія показала на картку, що лежала на столі поряд із шахівницею.
— Тобі потрібні докази? — вигукнула вона, бо щойно зрозуміла, що це насправді. — Ось доказ того, що між смертю Альваро і цим таємничим шахістом існує прямий зв’язок… Мені надто добре знайомі ці картки… Альваро користувався ними під час роботи. — Вона помовчала, щоб краще усвідомити власні слова. — Убивця міг прихопити в його домі купу таких карток. — Хулія замислилася й витягла нову сигарету «Честерфілд» з пачки, яку тримала в кишені куртки. Ірраціональне відчуття панічного жаху, що охопило її кілька хвилин тому, поступово розвіювалося і замість нього з’явилося нове, більш чітке усвідомлення реальності. «Це дві різні речі, — переконувала вона себе, — абстрактний страх перед чимось темним, невідомим і конкретний страх бути вбитою якоюсь людиною». Можливо, спогад про Альваро, про цю смерть при ввімкненому світлі та відкритих кранах прояснив її мозок, звільнивши його від інших, зайвих страхів. їй було досить і цього.
Вона піднесла сигарету до губ і закурила, сподіваючись у такий спосіб довести обом чоловікам, що не знітилася. Потім випустила перший струмінь диму й проковтнула слину, відчувши при цьому неприємну сухість у горлі. їй терміново треба було випити келишок горілки. Або й півдюжини келишків. Чи зайнятися сексом — до нестями — з гарним, сильним та мовчазним мужчиною.