— А ви, сеньйорито, можете не турбуватися, — він зупинився на порозі й подивився на Хулію з видом чиновника, який добре володіє ситуацією. — Тепер ми знаємо, кого шукати. Добраніч.
Зачинивши за ним двері, Хулія сперлася на одвірок і подивилася на обох своїх приятелів. Її очі дивилися тепер спокійно, але під ними окреслилися глибокі круги. Вона багато плакала від горя та люті, потерпаючи через власне безсилля. Спершу плакала мовчки, в присутності Муньйоса, після того як виявила тіло Менчу. Потім, коли невдовзі прийшов Сесар, — новина справила на антиквара таке жахливе враження, що він аж змінився з лиця — Хулія обійняла його, як тоді, коли була ще маленькою дівчинкою, й — уже не контролюючи себе — зайшлася плачем, вчепившись у нього, а він шепотів їй на вухо марні слова розради. Не лише смерть приятельки довела Хулію до такого стану. «Це було наслідком, — мовила вона придушеним голосом крізь сльози, що обпікали їй обличчя, — нестерпної напруги останніх днів, принизливого усвідомлення того, що вбивця й далі безкарно грає їхніми життями, певний у своїй владі над ними».
Поліцейський допит принаймні позитивно подіяв на дівчину, повернувши їй відчуття реальності. Безглузда упертість, з якою Фейхоо відмовлявся визнати очевидне, його облудна згідливість, коли йшлося про речі, яких він не лише не розумів, але й не намагався зрозуміти попри те, що всі троє дали йому детальні пояснення подій, які мали місце, переконали дівчину в тому, що з його боку не варто розраховувати на щось посутнє. Телефонний дзвінок інспектора до Макса додому та наявність двох свідків остаточно впевнили Фейхоо в безпомильності його типово поліцейського міркування: найпростіша спонука зазвичай і є найімовірнішою. «Авжеж, ця шахова історія доволі цікава, — погодився він. — Вона певним чином доповнює пригоду деякими подробицями. Однак, якщо дивитися в корінь, це просто смішно… Визначальною деталлю в справі є пляшка. Звичайна кримінальна патологія. Бо хай там що пишеться в детективних романах, сеньйорито, а зовнішні ознаки ніколи не обманюють».
— Більше немає сумнівів, — мовила Хулія. Кроки поліцейського ще лунали на сходах. — Альваро вбили, як і Менчу. Хтось уже давно причаївся за цією картиною.
Муньйос, стоячи біля столу із засунутими в кишені піджака руками, дивився на папірець, куди, щойно Фейхоо пішов, він переписав те, що було надруковано на знайденій біля тіла картці. Сесар сидів на дивані, де перед тим спала Менчу, ошелешено втупившись у порожній мольберт. У відповідь на слова Хулії він похитав головою.