Само собою було зрозуміло, що впродовж тих трьох років спокою і тиші без невпинного сестриного тарахкотіння, з яким треба було миритися, вплив Гаміди Бано на короля над королями ставав прямим і безперешкодним. Коли були потрібні жінки для залагодження миру чи одруження, вона була єдиною високопоставленою жінкою, що добре зналася на цьому. Власні Акбарові королеви були ще дівчатками, звичайно, за винятком Фантоми, тієї примарної секс-бомби, що запам'ятовувала всі негідні книжки, тож про неї навіть мови не могло бути. А тут повернулася Ґульбадан, і тепер вона була Ґульбадан-Паломниця, тож відбулося зміщення владного балансу. Дошкульнішим було те, що літня принцеса тепер дуже мало говорила про Бога, а більше про жінок, їхній невикористаний потенціал, їхню спроможність довести до кінця все, за що вони візьмуться, а також що вони не повинні миритися з обмеженнями, накладеними на них чоловіками, але влаштовувати для себе своє життя. Якщо вони змогли здійснити хадж, то можуть лазити по горах, складати вірші й правити світом. Назрівав очевидний скандал, але імператорові це сподобалося, все новеньке було йому до вподоби, так ніби він і далі лишався дитиною й закохувався у будь-яку новацію, ніби це був срібний передзвін голосів у дитячій кімнаті, а не серйозна справа дорослого життя.
Хай там як, але принцеса Ґульбадан — старша за неї, і королева-мати завжди віддавала їй шану. До того ж, направду, Ґульбадан неможливо не любити, вона завжди усміхалася й розповідала смішні історії про того чи того схибленого на чомусь родича, а її серце було добрим люблячим серцем, навіть якщо її голова тріщала від нового незалежного мотлоху. Однак люди залежать одне від одного, любила казати Гаміда Бано Ґульбадан, вони взаємопов'язані, їхнє життя складається із взаємозалежних сил, і якщо ти захочеш потрясти одну з гілок дерева, то хто знає, який фрукт упаде на твою голову. Але Ґульбадан лишень усміхалася і, знай, робила своє. Всі любили її. Мати-королева також любила її. Це було найдошкульніше, а також її, Ґульбадан, тіло молодої жінки, струнке й гнучке у її літньому віці, таке, яким воно було в молодості. Тіло ж королеви-матері мінялося поступово і відповідно до її років, розширюючись в ногу з імперією її сина, а тепер її тіло було, ніби континент з горами і лісами, а над усі цим — стольний град її розуму, який ні трішки не перехнябився. Моє тіло таке, яке має бути у старої жінки, думала Гаміда Бано. Так заведено. А прагнення Ґульбанан і надалі молодитися лишень підтверджувало її небезпечний брак поваги до звичаїв.
Вони, як заведено, ввійшли до палат імператора дверима для жінок, сіли за філігранною горіховою перегородкою із мармуровою інкрустацією, і стара Ґульбадан із самого початку все зіпсувала. Їй не треба було звертатися безпосередньо до незнайомця, але почувши, що він розмовляє їхньою мовою, їй захотілося відразу взятися до справи.
— Гей, ти! Іноземцю! Що то за байка, з якою ти пройшов півсвіту, аби нам розповісти?
Саме так йому і розповідали, клявся іноземець. Його мати була принцесою зі справжнього чаґгатайського роду, прямим нащадком Чингісхана з династії Тимура, сестрою першого Могола, імператора Індії, якого вона називала «Бобром». (Коли він це сказав, Ґульбадан Беґум випростала за перегородкою спину.) Йому нічого не було відомо про точні дати чи місця, а лишень те, що йому розповіли і що він зараз мав честь повторити. Його мати називалася Анжелікою, і вона, як він твердив, була могольською принцесою, найвродливішою жінкою, яку коли-небудь хтось бачив, незрівнянною чарівницею, яка неперевершено зналася на зіллі й страхітливих для всіх замовляннях. За її молодости, у Самарканді, її брата, короля Бобра, взяв в облогу узбецький полководець на ймення Повелитель Полин, який вимагав віддати її як викуп за Гарантію недоторканности Бобра після здачі міста. А тоді, бажаючи скривдити її, Повелитель Полин передав її як подарунок на поталу своєму молодому водоносові Баші Сако. Двома днями пізніше на тілі Баші Сако почали з'являтися чиряки, чумні бубони, що звисали з-під пахв та промежини, а коли вони лопнули, він помер. Відтоді ніхто навіть пальцем не смів торкнутися чаклунки, аж поки вона нарешті все ж таки не прийняла незграбне залицяння Полина. Минуло десять років. Повелителя Полина розбив перський король Ізмаїл у битві біля Марва на березі Каспійського моря. Принцеса Анжеліка знову стала трофеєм.
(А тепер уже й Гаміда Бано відчула пришвидшене серцебиття. Ґульбадан нагнулася до неї й прошепотіла їй на вухо якесь слово. Королева-мати кивнула головою, і на очах з'явилися сльози. Служанка Бібі Фатіма також заплакала, просто так, для годиться.)
Перський король, своєю чергою, був розбитий Османлі, або ж Оттоманом, Султаном...
Жінки за перегородкою вже не могли стримувати почуттів. Королева Гаміда Бано була не менш схвильована, ніж її вразливіша братова.
— Мій сину, ходи до нас, — промовила вона голосно.
— До нас, — повторила, як луна, Бібі Фатіма.
І король над королями підкорився. Потім Ґульбадан щось шепотіла йому на вухо, а він непорушно слухав. Затим він повернувся до Бірбала з трохи здивованим виглядом.
— Жінки підтвердили, — повідомив він, — що частина цієї історії їм відома. Бабур, а треба казати «Бабар» — це старе чаґганайське слово, що означає бобер, а цей «Полин» також перетворюється у Шібан або Шайбані Хана, а сестру мого дідуся Бабара, яку всі знали як одну з найбільших красунь, захопив Шайбані після поразки Бабара під Самаркандом; а Шайбані через десять років розбив перський Шах Ізмаїл коло містечка, що називалося Марв, і сестра Бабара потрапила до перських рук.
— Перепрошую, Джаганпанаг, — промовив Бірбал, — але це ж була принцеса Ханзада, якщо я не помиляюся? Аякже, історія Ханзади відома. Наскільки я знаю, Шах Ізмаїл повернув її Шахові Бабару на знак дружби, і вона жила у великій пошані в колі королівської сім'ї аж до своєї кончини. Дивовижно, що цей іноземець знає про її долю, але він не може бути її нащадком. Так, вона народила Шайбані сина, але хлопчик загинув від рук перського Шаха того ж самого дня, що й тато. Отже, розповідь цієї людини неправдива.
Тут знатні королівські дами за перегородкою закричали:
— Там була ще одна принцеса!
А служанка відлунювала:
— ...цеса!
Ґульбадан заспокоїлася.
— О світлий королю, — сказала вона, — у нашій родинній історії є темна пляма.
Чоловік, що назвав себе «Маґором дель'Амором», тихенько стояв у серці могольської імперії, а найвисокопоставленіші жінки у найменших подробицях вели мову про генеалогічну історію роду.
— Дозвольте мені, всезнаючий королю, нагадати вам, що були різні принцеси народжені у різних дружин та в різних подружжях, — сказала Ґульбадан. Імператор ледь чутно зітхнув; Ґульбадан же, ніби сполохана папуга, почала підніматися по гілках родинного дерева, і вже важко було сказати, на скількох із них їй треба посидіти, перш ніж вона зупиниться. Зате його тітка була майже приголомшливо небагатослівна.