— А що ми робитимемо з отими нікчемними градусами в пиві? — запитав він і бридко скривився. — Не можна ж увесь час пити лише вино й шампанське, чи не так?
— Не надто скромно? — зауважила Ріта. — Не впізнаю вас, маестро. Ікар з обтріпаними крилами чи гризоти з приводу того, що власний підвал уже теж не такий, як давніше?
Вундервальд був виснажений до краю й не мав бажання заводити такі хитромудрі дискусії.
— У вас теж проясниться в голові, — відповів він. — Я, принаймні, з цього приводу можу вже зараз сказати, що у цей момент віддаю перевагу горілці, світлому пиву та білявкам.
Він одкоркував пляшку й випив до дна. Білява дівчина вдоволено посміхнулася й обнишпорила очима всю кімнату. Оглянула кожен куточок, кожну картинку, навіть каструлі й розписані тарілі в кухонній ніші.
— Мені тут подобається, — сказала вона й, тільки-но Вундервальд наблизився до неї, упала йому в обійми. — Справді, я почуваюся у тебе дуже добре.
Сталося те, що мало статися. Дівчина залишилася в нього, а Едвардс провів решту ночі в Ріти Бланк, яка до самого ранку й не згадала про Іск'ю та про дивіденди свого батька.
— Це неповторно, мій любий, ти тепер мене не спекаєшся.
Він чимскоріш вирвався від неї, дарма що вона біля дверей шепнула йому:
— Усе буде гаразд. Хоч викручуйся, хоч ні, але ти в моїх руках.
Рано-вранці, невдовзі після того, як Едвардс прийшов додому, йому зателефонував Гінцпетер і попрохав негайно прибути до управління поліції.
— Кращої причини для того, щоб не давати уроків англійської, і придумати не можна. Я її вже сам незабаром забуду.
Маргрет, яка стояла поряд, коли він поклав трубку, обурилася, що він знову хоче залишити своїх учнів на неї.
— Поясни це їм, принаймні, сам, інакше вони не дадуть мені спокою, — просила вона його. — Ти ж знаєш, до кого з цих людей я відчуваю страшну антипатію.
— То матимеш нагоду послати їх із задоволенням під три чорти, — відповів він. — Габерштайна я вже вирядив за двері, а інші не варті того, щоб про них згадувати.
— А Ріта Бланк? — запитала ущипливо Маргрет. — Це вона учора ввечері дзвонила сюди, змінивши голос, я в цьому майже не сумніваюсь. Розберися сам.
— Окей, — сказав він, знов одягши пальто, яке купив ще в Сан-Франціско, й гримнув за собою дверима. Він був надзвичайно дратівливий. Рушаючи з місця, Едвардс дав стільки газу, що машина аж заревіла, потім він з виском загальмував біля ратуші над котлованом, на який уперше глянув при денному світлі. Котлован здався йому місцем поховання для кожного, хто не зможе вчасно втекти.
— Добридень, пане Гінцпетер, — сказав Едвардс, увійшовши до кабінету комісара у флігелі ратуші. Канцелярські шафи й інші старі меблі викликали огиду. Едвардс ледве зібрався на силі й вислухав те, про що вже дізнався цей удавано приязний чоловік; новини виявились не дуже приголомшливі.
— Сюди не раз дзвонили й натякали, маючи на увазі вашу особу, що ви ж усе-таки іноземець, а цей випадок, як ви знаєте, має й політичне забарвлення, — підсумував Гінцпетер, не дивлячись у свої папери, які безперервно гортав. — Деякі факти дають підставу підозрювати художника Цахаріаса Вундервальда, з яким ви, до речі, знайомі. Змушують замислитись його давні зв'язки із забороненими організаціями й недавня діяльність укупі з сином. Крім того, він — спадкоємець старого Валентінера, який тривалий час підтримував контакти зі Сходом. Вундервальдові лишилося після нього сто двадцять тисяч марок. Оце вже мотив. Кінець кінцем, очевидно, лише Вундервальд знає, як у його будинку, куди не підведено природний газ, скоєно вбивство за допомогою природного газу.
— Навряд чи йому це відомо, — відповів Едвардс. — А зі словечком «убивство» вам треба бути дуже обережним й облишити його скандальним Гс зеткам. Може, то — нещасний випадок?
Комісар забрав руку зі своїх паперів і зніяковіло посміхнувся.
— Один і той же нещасний випадок не трапляється двічі на одному й тому ж місці протягом двох днів, це суперечить здоровому глуздові.
— А може, самогубство?
— Виходить не одне й те саме, — відповів Гінцпетер і склав руки, ніби для молитви: — Ви ж не вірите серйозно в те, ніби ваша дружина хотіла накласти на себе руки. А Валентінер мав намір організувати для Вундервальда кілька оборудок, чекав на якогось іноземця. Якщо кожної хвилини хтось може прийти, газового крана не відкручують.
— Логічно, — відповів Едвардс. — Щоправда, там немає ніякого газового крана, як ви самі кажете, там взагалі немає й отруйного газу, є лише пропан, яким не можна отруїтися. Пропан хіба що вибухнув би. Але вибуху, на який, можливо, хтось і розраховував, не відбулося, і навіть будинок не хитається, хоча там безперестанку щось копають. — Він показав на котлован під вікном: — Бомбосховище нижчої якості…