В. Я зараз не кажу, що ми можемо запобігти падінню. Але ще не пізно скоротити той період руїни, що прийде за ним. Джентльмени, тривалість анархії можна скоротити до одного тисячоліття, якщо моїй групі дозволять діяти зараз. Ми переживаємо складний момент в історії. Величезну масу подій, що на нас насуваються, можна трохи відхилити — лише трохи, більше ми не зможемо — але цього буде достатньо, щоб прибрати двадцять дев’ять тисяч років страждань в історії людства.
П. Як ви пропонуєте це зробити?
В. Зберігши знання, що накопичені людською расою. Сума людських знань перевищує можливості однієї людини або й тисячі людей. Коли буде зруйновано суспільний устрій, наука розіб’ється на мільйони фрагментів. Окремі люди будуть володіти надзвичайно крихітними фрагментами знання. Вони будуть марними й самі по собі не приноситимуть жодної користі. Ці безглузді окрайці професійних знань не будуть передаватися. Вони загубляться серед поколінь. Але якщо ми зараз підготуємо гігантський звід усіх знань, вони ніколи не будуть утрачені. Прийдешні покоління спиратимуться на них і їм не потрібно буде заново відкривати їх для себе. За одне тисячоліття можна буде виконати роботу, на яку пішло б тридцять тисяч років.
П. Усе це…
В. Увесь мій проект; усі мої тридцять тисяч чоловік зі своїми дружинами та дітьми присвячують себе підготовці «Галактичної енциклопедії». Вони не завершать її до кінця свого життя. Я навіть не доживу до того, щоб побачити, коли почнеться її видання. Але на момент падіння Трентора енциклопедія буде завершеною і її примірники будуть у кожній великій бібліотеці Галактики.
Молоток Головного Комісара піднявся й упав. Гарі Селдон залишив трибуну й тихо зайняв своє місце поряд із Ґаалом.
Він усміхнувся й сказав:
— Як вам подобається ця вистава?
Ґаал відповів:
— Ви захопили їхню увагу. Але що буде далі?
— Вони оголосять перерву в суді та спробують дійти зі мною згоди.
— Звідки ви знаєте?
Селдон відповів:
— Буду чесним, не знаю. Усе залежить від Головного Комісара. Я вивчав його протягом багатьох років. Я спробував проаналізувати свої розробки, але ви знаєте, наскільки ризиковано вводити примхи однієї особи в психоісторичні рівняння. Однак я маю сподівання.
7
Авакім підійшов, кивнув Ґаалу ц нахилився до Селдона, щоб прошепотіти йому щось на вухо. У цей момент пролунало оголошення перерви й охоронці розділили їх. Ґаала повели геть.
Слухання, що відбулися наступного дня, були зовсім іншими. Гарі Селдон та Ґаал Дорнік залишилися наодинці з членами Комісії. Вони сиділи разом за одним столом, і важко було помітити якусь різницю між п’ятьма суддями та двома обвинуваченими. Їм навіть запропонували сигари в коробці з райдужного пластику, схожого на нескінченний потік води. Очі бачили рух, але на дотик коробка була сухою та твердою.
Селдон узяв одну сигару, Ґаал відмовився.
— Тут немає мого захисника, — зауважив Селдон.
Один із членів Комісії відповів:
— Це вже не суд, докторе Селдон. Ми зібралися тут, щоб обговорити безпеку держави.
Лінг Чен сказав:
— Я буду говорити, — і інші члени Комісії відкинулися на спинки крісел, готові слухати. Навколо Чена запала тиша, у якій він міг говорити.
Ґаал затамував подих. Чен, худий та сильний, виглядав старшим за свій вік і насправді був фактичним Імператором Галактики. Дитина, яка носила цей титул, була лише символом, який створив Чен, і не першим таким символом.
Чен сказав:
— Докторе Селдон, ви порушуєте спокій у володіннях Імператора. Нікого з квадрильйонів людей, які мешкають зараз на всіх зірках Галактики, через сто років уже не буде серед живих. Чому ж тоді ми маємо турбуватися про події, що віддалені від нас на три століття?
— Мене самого не буде в живих за п’ять років, — сказав Селдон, — і все ж тривога сильніша за мене. Можете називати це ідеалізмом. Можете називати це ототожненням із містичним узагальненням, яке ми називаємо терміном «людство».
— Я не хочу морочити собі голову містицизмом. Чи можете ви сказати мені, чому я не можу позбутися вас, а разом з вами й незручного та непотрібного майбутнього, яке настане за три століття і якого я ніколи не побачу, стративши вас сьогодні ввечері?
— Якби ви зробили це тиждень тому, — відразу відповів Селдон, — ваші шанси залишитися живим до кінця року дорівнювали б одному з десяти. Тепер ця ймовірність дорівнює одному з тисячі.