Селдон сказав:
— Здається, це солдати.
— Що? — Ґаал спустився з небес на землю й побачив попереду вартового. Вони зупинилися, і у дверях матеріалізувався капітан, який тихо спитав:
— Доктор Селдон?
— Так.
— Ми на вас чекали. З цього моменту ви й ваші люди перебуваєте на воєнному становищі. Мені доручено повідомити вам, що ви маєте шість місяців для перельоту на Термінус.
— Шість місяців! — вигукнув Ґаал, але Селдон стиснув його лікоть.
— Таку мені дали вказівку, — відповів капітан.
Він пішов, і Ґаал повернувся до Селдона.
— Чому, що можна встигнути зробити за шість місяців? Це ж повільне вбивство.
— Спокійно, спокійно. Зайдімо до мого кабінету.
Це був невеличкий офіс, але цілком захищений від прослуховування й тому непомітний. Шпигунські промені, що проходили крізь нього, не стикалися ані з підозрілою тишею, ані з іще більш підозрілими атмосферними перешкодами. Навпаки, вони отримували розмову, складену випадковим чином з величезного запасу нешкідливих фраз у різних інтонаціях і голосах.
— Тепер, — спокійно сказав Селдон, — шести місяців буде цілком достатньо.
— Я не розумію, як це зробити.
— Тому що, мій хлопчику, у таких планах, як наш, дії інших підлаштовуються під наші потреби. Хіба я вам не казав, що темпераментний характер Чена був підданий більш ретельній перевірці, ніж будь-якої іншої людини за всю історію людства? Суд не мав розпочатися до того часу, доки не складуться сприятливі для нас час та обставини.
— Але ж ви домовилися…
— …про заслання на Термінусі? Чому б і ні? — Він поклав пальці на певне місце на столі, й позаду нього відсунулася невеличка частина стіни. Це могли зробити лише його власні пальці, бо сканер, умонтований у стіл, реагував лише на них.
— Усередині ви знайдете кілька мікрофільмів, — сказав Селдон. — Візьміть той, що позначений літерою «Т».
Ґаал зробив це й почекав, доки Селдон уставив плівку в проектор і передав юнаку пару лінз. Ґаал налаштував їх і почав дивитися фільм, що розгортався в нього перед очима.
Він зронив:
— Але тоді…
— Що вас дивує? — запитав Селдон.
— Ви готувалися до виїзду протягом двох років?
— Двох з половиною. Звичайно ж, ми не могли бути впевненими, що він обере Термінус, але сподівалися, що так буде, і діяли відповідно до цього припущення…
— Але чому, докторе Селдон? Чому ви домовилися про заслання? Хіба не краще було б контролювати події тут, на Тренторі?
— Є кілька причин. Працюючи на Термінусі, ми матимемо підтримку Імперії без усіляких побоювань, що ми можемо поставити під загрозу імперську безпеку.
— Але ви викликали ці побоювання, щоб змусити їх відправити вас на заслання. Я однаково не розумію.
— Двадцять тисяч родин, імовірно, не поїхали б на край Галактики з власної волі.
— Але навіщо їх потрібно до цього змушувати? — Ґаал зробив паузу. — Можна мені дізнатися?
Селдон відповів:
— Ще ні. Поки цього достатньо — ви знаєте, що один із наукових притулків буде засновано на Термінусі. Ще один — на іншому кінці Галактики, скажімо, — він усміхнувся, — на краю зірок. Що ж стосується решти, то я скоро помру і ви побачите більше, ніж я. Ні-ні. Обійдімося без шоку та добрих побажань. Мої лікарі кажуть, що я проживу не більше, ніж рік чи два. Але я зробив у житті все, що хотів, і за таких обставин, коли краще було померти.
— А що буде після того, як ви помрете, сер?
— Що ж, цим займуться мої наступники — можливо, навіть ви самі. І ці наступники зможуть використати останній штрих у схемі і спровокувати бунт на Анакреоні в потрібний час і в правильному порядку. Після цього події можуть розвиватися самі.
— Не розумію.
— Зрозумієте. — Зморшкувате обличчя Селдона ставало спокійним і водночас утомленим. — Більшість полетить на Термінус, але дехто залишиться. Це буде легко влаштувати. Але що стосується мене, — завершив він пошепки, так тихо, що Ґаал ледве почув, — я свою справу зробив.
Частина ІІ. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ
1
ТЕРМІНУС — …Його розташування (дивіться карту) було дивним для тієї ролі, яку він мав відіграти в історії Галактики, але, як не втомлюються підкреслювати багато письменників, це було неминуче. Перебуваючи на самому краєчку галактичної спіралі, єдина планета, що оберталася навколо віддаленого сонця, бідний ресурсами та незначний з економічного погляду, він ніколи не заселявся впродовж п’яти століть з часу його відкриття, до висадки енциклопедистів…