Лі пирхнув.
— Мені шістдесят шість. І я не відчуваю себе старим.
— Так, але в мене не таке добре травлення. — Гардін ліниво затягнувся. Він уже давно перестав мріяти про м’який веганський тютюн, що існував у час його молодості. Ті дні, коли Термінус торгував із кожною частиною Галактичної Імперії, відійшли в забуття, як і всі добрі старі часи, — туди ж, куди прямувала вся Галактична Імперія. О космосе! Уже впродовж тридцяти років, після втрати зв’язків тут, на краю Галактики, увесь Всесвіт Термінуса складався з самої планети і чотирьох сусідніх королівств.
Як низько впала колишня велич! Королівства! У старі часи вони були префектурами, усі належали до однієї провінції, що, своєю чергою, була частиною сектора, а той — частиною квадранта, який належав до складу всеосяжної Галактичної Імперії. А тепер, коли Імперія втратила контроль над далекими куточками Галактики, ці маленькі групки планет, що відкололися від неї, стали королівствами — з оперетковими королями та знаттю, дрібними, безглуздими війнами й життям, що з пафосом тривало серед руїн.
Цивілізація занепадала. Ядерна енергія була забута. Наука згасала, перетворюючись на міфологію, — доки Фундація не втрутилася у справу. Фундація, яку Гарі Селдон саме для цього створив на Термінусі.
Його роздуми перервав голос Лі, який стояв біля вікна:
— Приїхали, — сказав він, — на спортивній машині останньої моделі, шмаркачі малі. — Він зробив кілька невпевнених кроків до дверей, а потім подивився на Гардіна.
Гардін усміхнувся й махнув рукою.
— Я наказав привезти їх сюди.
— Сюди? Навіщо? Забагато для них честі.
— А навіщо всі ці офіційні процедури з прийомом у мера? Я вже занадто старий для цієї бюрократії. Крім того, при роботі з молоддю лестощі йдуть на користь — особливо коли вони тебе ні до чого не зобов’язують. — Він підморгнув. — Сідай, Лі, і підтримуй мене морально. Мені це буде потрібно з молодим Сермаком.
— Цей хлопець, Сермак, — похмуро сказав Лі, — небезпечний. У нього є прибічники, Гардіне, тож не варто його недооцінювати.
— Хіба я колись когось недооцінював?
— Ну то заарештуй його. Можеш його в чомусь звинуватити просто зараз або пізніше.
Гардін проігнорував його останню пораду.
— Он вони, Лі. — У відповідь на дзвінок він натиснув педаль під столом, і двері відчинилися, від’їхавши вбік.
Ці четверо, що складали депутацію, зайшли, і Гардін помахом руки запросив їх сісти в крісла, що стояли півколом. Вони вклонилися й чекали, доки мер заговорить першим.
Гардін клацнув срібною кришкою портсигара з цікавим різьбленням, що колись належав старому Джорду Фарі з Ради опікунів у давно забуті часи енциклопедистів. Це був справжній імперський виріб від Сантанні, хоча сигари, що лежали всередині, були вже власного виробництва. Один за одним представники депутації взяли сигари й урочисто їх закурили.
Сеф Сермак був другим праворуч і наймолодшим з усієї групи. Він був найбільш цікавим — мав акуратно підстрижені щетинисті жовті вуса й запалі очі невизначеного кольору. Щодо інших Гардін відразу ж відкинув усякі сумніви — з облич було видно, що вони прості смертні. Саме на Сермаку слід зосередити свою увагу, це він уже під час свого першого терміну в міській раді перевернув цей статечний орган влади догори дриґом, і саме до нього Гардін звернувся:
— Мені особливо тривожно бачити вас, депутате, з того часу, як минулого місяця ви виголосили відмінну промову. Ваша атака на зовнішню політику цього уряду була найбільш талановитою.
В очах Сермака зажеврів вогник.
— Ваш інтерес — честь для мене. Атака могла бути талановитою або ні, але вона була, безумовно, виправданою.
— Можливо! Це ваша думка, звичайно. Проте ви ще досить молоді.
Сермак сухо відповів:
— Це вада, яку мають усі люди в певний період їхнього життя. Ви стали мером міста, бувши на два роки молодшим за мене.
Гардін усміхнувся. Нахабства цьому хлопчикові не бракує. Він відповів:
— Гадаю, ви прийшли до мене з приводу тієї ж зовнішньої політики, що так дратувала вас у залі засідань міської ради. Ви говоритимете від імені трьох ваших колег чи я маю вислухати кожного окремо?
Молоді люди перезирнулися між собою, кліпаючи очима.
Сермак похмуро сказав:
— Я говоритиму від імені народу Термінуса — народу, який насправді не представлений у цьому бюрократичному органі, що називається міською радою.
— Розумію. Продовжуйте!
— Я до цього й веду, містере мер. Ми незадоволені…