Гардін покрутив циліндр, спостерігаючи за делегацією краєчком ока. А потім різко відкрив циліндр і… лише Сермак стримався, щоб не кинути швидкий погляд на скручений папірець, що звідти випав.
— Коротше кажучи, джентльмени, — сказав він, — уряд знає, що робить.
Він читав текст на папірці, розмовляючи з ними. На папері були складні лінії безглуздого коду, що вкривали усю сторінку, і три слова, написані олівцем у кутку, які несли послання. Він пробіг його одним поглядом і кинув у сміттєспалювальний жолоб.
— Що ж, — сказав Гардін, — боюся, що вже час завершувати нашу розмову. Був радий з вами зустрітися. Дякую, що прийшли. — Він недбало потиснув кожному руку, і вони вийшли.
Гардін майже розучився сміятися, але після того, як Сермак та три його мовчазні партнери відійшли подалі, він сухо розсміявся й весело глянув на Лі.
— Як тобі, Лі, ця битва блефів?
Лі сердито пирхнув.
— Я не певен, що він блефує. Панькайся з ним побільше, і він просто зобов’язаний буде перемогти на наступних виборах, як і каже.
— О, можливо, можливо, якщо до того нічого не станеться.
— Дивись, Гардіне, щоб цього разу події не розвивалися в хибному напрямку. Кажу тобі, в Сермака є прибічники. Що як він не стане чекати до наступних виборів? Колись ми з тобою силоміць довели справу до кінця, незважаючи на це твоє гасло про те, чим є насильство.
Гардін підняв брову.
— Лі, ти сьогодні песиміст. І до того ж неймовірно впертий, інакше не говорив би про насильство. Ти ж пам’ятаєш, що наш власний маленький путч був здійснений без жодного ризику для життя. Це був необхідний захід, який ми виконали в потрібний момент і який пройшов плавно, безболісно й без особливих зусиль. Що ж стосується Сермака, то він уже в зовсім іншому становищі. Ти і я, Лі, це не енциклопедисти. Ми напоготові. Накажи своїм людям, друже, хай обережно простежать за цими молодиками. Хай вони не знають, що за ними спостерігають, але будьте напоготові, сам розумієш.
Лі невесело реготнув.
— Добре б я працював, Гардіне, якби чекав на твої накази. За Сермаком і його людьми вже місяць як наглядають.
Мер захихотів.
— Ударимо першими, так? Чудово. До речі, — сказав він і тихо додав, — посол Верісоф повертається на Термінус. Сподіваюся, що тимчасово.
Запала тиша, наповнена шоком, а потім Лі сказав:
— Це було в тому повідомленні? Наші справи вже погіршилися?
— Не знаю. Я не можу сказати, доки не почую те, що мені має сказати Верісоф. Може бути й так. Зрештою, так має бути перед виборами. Чого ти мов з хреста знятий?
— Бо я не знаю, як усе складеться. Ти надто далеко зайшов, Гардіне, і граєшся з вогнем.
— І ти туди ж, — пробурмотів Гардін. А вголос сказав: — Чи не означає це, що ти вступаєш до нової партії Сермака?
Лі силувано посміхнувся.
— Добре. Твоя взяла. Як щодо обіду?
2
Існує багато епіграм, які приписують Гардіну (а він був у цьому знаним майстром), більшість з яких, імовірно, недостовірні. Проте відомо, що в одному з реальних випадків він сказав:
— Варто бути простим і зрозумілим, особливо якщо маєш репутацію підступної людини.
Полі Верісофу вже не раз доводилося дослухатися до цієї поради. Минав чотирнадцятий рік його подвійного статусу на Анакреоні — статусу, який часто викликав у нього неприємні асоціації з танцями босоніж на розжареному металі.
Для народу Анакреона він був первосвящеником, представником Фундації, яка для цих «варварів» була найвищою загадкою та фізичним центром релігії, що з допомогою Гардіна створювалася протягом останніх трьох десятиліть. Таким чином він отримував благоговіння, від якого все більше втомлювався, оскільки в глибині душі зневажав ритуал, центром якого був.
Але для короля Анакреона — і старого, і молодого, який тепер був на троні, — він був просто послом держави, якої і боялися і якій заздрили.
Загалом це незручна робота, і його перша за три роки подорож до Фундації, хоч і була викликана тривожним інцидентом, сприймалася ним як щось на кшталт свята.
Оскільки він уже не вперше подорожував в атмосфері абсолютної таємності, він знову скористався епіграмою Гардіна про користь від простоти.
Він переодягнувся в цивільне — що вже само по собі було святом — і сів на пасажирський рейс другого класу до Фундації. Опинившись на Термінусі, він проштовхався крізь натовп у космопорті й викликав міську раду з громадського візіфону.