— Передайте негайно!
Блискучий циліндр із клацанням упав у гніздо. Меллоу відкрив його й витрусив звідти просочений сріблом аркуш. Він зі знанням справи потер його між великим та вказівним пальцем і сказав:
— Надіслано безпосередньо зі столиці. З власної канцелярії комдора.
Він швидко прочитав текст і розсміявся:
— Кажете, висмоктано з пальця?
Він кинув аркуш Тверу і додав:
— За півгодини після того, як ми віддали їм місіонера, ми нарешті отримали дуже ввічливе запрошення від найяснішого комдора — після семи днів очікування. Думаю, ми пройшли випробування.
5
Комдор Аспер був людиною з народу, як він сам себе називав. Залишки сивого волосся падали йому на плечі, сорочка вже давно потребувала прання, а сам він гундосив.
— Тут немає жодної показухи, торгівцю Меллоу, — сказав він. — Ніяких фальшивих вистав. Ви бачите в мені лише першого громадянина держави. Саме це й означає слово «комдор», і це мій єдиний титул.
Здавалося, що він усім цим дуже задоволений.
— Насправді я вважаю цей факт одним із найсильніших зв’язків, що поєднують Корелл із вашою державою. Я розумію, що ви є людьми, які так само насолоджуються благами республіки, як і ми.
— Абсолютно правильно, комдоре, — серйозно погодився Меллоу, подумки заперечуючи подібне порівняння, — це аргумент, який я завжди вважав суттєвим для продовження миру та дружби між нашими урядами.
— Миру! Ах! — Ріденька сіра борідка комдора сіпнулася, утворивши на його обличчі гримасу. — Не думаю, що на Периферії є ще хтось, хто бере ідеали миру так близько до серця, як я. Я можу чесно сказати, що відтоді як я посів місце свого батька на чолі держави, мир жодного разу не був порушений. Можливо, мені не слід цього казати, — ввічливо кашлянув він, — але мені говорили, що мої співгромадяни знають мене як Аспера Улюбленця.
Погляд Меллоу блукав доглянутим садом. Можливо, високі чоловіки з чудернацькими, але серйозними рушницями й ховалися в кутках лише як запобіжний захід проти нього самого. Це можна було зрозуміти. Але височенні стіни, посилені сталевими балками, явно були зміцнені нещодавно — дуже дивно як для правителя на прізвисько Аспер Улюбленець.
Він сказав:
— Мені пощастило мати з вами діло, комдоре. Деспоти й монархи навколишніх світів не мають такої переваги, як освічена адміністрація, їм часто не вистачає якостей, які б забезпечували правителю любов народу.
— Наприклад? — У голосі комдора з’явилися обережні нотки.
— Наприклад, турботи про свій народ. З іншого боку, ви це зрозуміли б.
Комдор не зводив очей з доріжки, посипаної гравієм, коли вони неспішно прогулювалися. Його руки були за спиною й погладжували одна одну.
Меллоу спокійно продовжував:
— Досі торгівля між нашими державами страждала від обмежень, що їх ваш уряд накладав на наших торгівців. Звичайно, для вас уже давно є очевидним, що необмежена торгівля…
— Вільна торгівля! — пробурмотів комдор.
— Так, вільна торгівля. Ви маєте бачити, що це було б корисно для нас обох. У вас є речі, які потрібні нам, у нас є те, що потрібно вам. Потрібен лише обмін, що призведе до зростання добробуту. Такому освіченому правителю, як ви, другу народу — я б сказав, частині народу — не потрібно детально пояснювати цю тему. І я не ображатиму ваш інтелект, пропонуючи якісь пояснення.
— Правильно, я це розумію. Але чи розумієте це ви? — У його голосі з’явилися сумні нотки. — Ваші люди завжди поводилися настільки нерозумно. Я за будь-яку торгівлю, яку зможе підтримати наша економіка, але не на ваших умовах. — Він підвищив голос. — Я всього лише слуга громадської думки. Мої люди не приймуть торгівлі, яка несе з собою обов’язкову для всіх релігію.
Меллоу зупинився.
— Обов’язкова релігія?
— На практиці так завжди й виходить. Звичайно, ви пам’ятаєте випадок на Аскоуні двадцять років тому. Спочатку вони придбали деякі ваші товари, а потім ваші люди попросили про повну свободу для місіонерів, щоб можна було належним чином керувати цими товарами; і були створені ці Храми Здоров’я. Потім були створені духовні училища; усі релігійні служителі отримали автономні права, і що сталося в результаті? Тепер Аскоун є невід’ємною частиною системи Фундації і Великий Магістр навіть натільну білизну не може назвати власною. О ні, ні! Гідність незалежного народу ніколи такого не потерпить.
— Я вам нічого такого не пропоную, — перервав його Меллоу.
— Ні?
— Ні. Я Головний Торгівець. Моя релігія — це гроші. Уся ця містика й місіонерські фокуси мене дратують, і я радий, що ви відмовляєтеся їх дозволяти. Цим ви мені ще більш симпатичні.