— Забезпечити наслідки виборів колишніми методами тепер дуже важко, — зауважив Мелк Таварес.
Проте обрання Мундіньйо до федеральної палати залежить від наслідків голосування по всій восьмій виборчій окрузі, до якої входить не лише Ільєус, але й Белмонте, й Ітабуна, і Канавієйрас, і Уна — какаові муніципалітети, що висувають двох депутатів. За одного з них голосують Ільєус, Ітабуна і Уна. Уну, власне, не варто брати до уваги, голосів там не густо. Але вага Ітабуни у виборах тепер майже дорівнювала Ільєусові, а там влада твердо належала Арістотелесу Піресу, що був цілком зобов'язаний своєю політичною кар'єрою Раміро Бастосу. Хіба не Раміро зробив його помічником комісара в колишньому районі Табокас?
— Арістотелес, — сказав Раміро, — голосуватиме за того, на кого я покажу.
Федеральні депутати не залежали від муніципальної політики і ще менше — депутати від столиць штатів. Їхні кандидатури народжувалися під час переговорів губернатора і федерального уряду. Теперішній депутат від Ільєуса та Ітабуни (другий був обраний від Белмонте і Канавієйраса) з часу останніх виборів з'являвся в зоні лише один раз. Це був лікар, що жив у Ріо і якому протегував федеральний сенатор. Зайняти цю посаду в Мундіньйо не було ніяких шансів. Навіть коли б він пройшов в Ільєусі, то в Ітабуні, Уні і сільських районах наслідки виборів завжди можна підтасувати.
— Це все одно, що полювати без собаки… — підсумував Амансіо.
— Він повинен провалитися! Наше завдання розбити його, і почнемо ми з Ільєуса. Він повинен бути знищений, — вимагав Раміро.
Супротивники Бастоса, мабуть, висунуть Капітана на посаду префекта, а Езекієла Прадо — до палати штату. Кандидатуру адвоката Раміро не брав до уваги. Поза всяким сумнівом, буде обрано Алфредо. Езекієлу під силу лише судові справи, різноманітні заплутані махінації та ще промови у святкові дні. До того ж він занадто прославився своїми пригодами, пиятикою і скандалами з жінками. А йому ж, як і Мундіньйо, треба зібрати голоси по всій виборчій окрузі.
— Він не становить небезпеки, — твердив Амансіо.
— Йому б не завадило запам'ятати, що піджак не лицюють…
Обрання ж Капітана цілком залежало від голосування в муніципалітеті Ільєуса. Він був небезпечним противником, і сам Раміро визнавав це. Капітана треба перемогти в провінції, оскільки в місті це може не вдатись. Його батька, Казузіньйо, переможеного Бастосом, в Ільєусі пам'ятали як порядну людину і зразкового адміністратора. Вперше він забрукував вулицю — вона і досі називається вулицею Паралелепіпедів. Розпланував перший майдан, посадив перший сад. Чесний до фанатизму, він залишався вірним Бадаро, витративши все, що мав, на безнадійну боротьбу з Бастосами. Його ім'я ще й дотепер було символом благородства, порядності і самопожертви. А втім, авторитет Капітана залежав не лише від доброї слави його батька — до нього самого населення Ільєуса ставилося з великою симпатією. Уродженець Ільєуса, він довго жив у великих містах, що наклало на його зовнішність відбиток цивілізації, був визнаним оратором і користувався в Ільєусі помітним впливом. Від батька Капітан успадкував пристрасть до пафосу і до героїчних жестів.
— Небезпечна кандидатура… — не міг не визнати Тоніко.
— У нього чимало друзів, і він дуже популярний, — погодився Мелк.
— Все залежить від того, хто буде нашим кандидатом.
Раміро Бастос назвав Мелка, — адже він уже був головою муніципальної ради. Кум Амансіо ще раніше відмовився зайняти будь-яку політичну посаду, оскільки йому не пропонували балотуватися. Але Мелк теж відмовився:
— Дякую, але це мені ні до чого. Як на мене, то ця посада не для фазендейро…
— Чому?
— Тому, що люди хочуть бачити при владі дещо досвідченіших діячів; кажуть, що фазендейро ніколи займатися управлінням міста, та до того ж ми, як водиться, мало тямимо в цій справі. Відверто кажучи, вони не далекі від істини… Часу нам справді не вистачає…
— Правильно, — сказав Тоніко. — Люди вимагають діяльнішого префекта, він має бути міським жителем.
— Називайте ім'я.
— Тоніко! А чому б і ні? — запропонував Амансіо.
— Я?! Не доведи господи! Я не створений для влади. Якщо я і займаюся трохи політикою, то лише завдяки батьку. Ні, ні, я не можу бути префектом. Мене цілком влаштовує моя контора.