Ньо-Гало зайшов до бару мимохідь. О такій порі він, як водиться, сидів у податковому бюро.
— Я наробив дурниць, коли, повернувшись додому після прибуття «Іти», ліг спати і проспав до цього часу. Налийте-но чого-небудь, пора йти на роботу.
Насіб, як завжди, подав йому суміш вермуту з кашасою.
— Ну, як кривляко, га? — Ньо-Гало усміхнувся. — Ви були вчора чудовим, арабе, просто чудовим. — Потім він констатував: — Вибір жінок у нас помітно кращає, в цьому немає жодного сумніву.
— Я ще не зустрічав такої вправної молодички… — Насіб пошепки розповів подробиці.
— Не може бути!
З ящиком для чищення взуття з'явилось негреня Туїска; сестри Дос Рейс передали ним, що все в порядку, Насіб може бути спокійним. Надвечір вони пришлють таці з солодощами і закусками.
— До речі, про закуски, — дайте мені щось перекусити.
— Хіба ви не бачите, що в мене нічого немає? Буде лише ввечері. Від мене пішла куховарка.
Ньо-Гало саркастично зауважив:
— Чому б вам не найняти Машадіньйо або міс Піранжі?
Він натякав на двох відомих у місті гомосексуалістів. Перший був мулат Машадіньйо, пральник за фахом, винятково охайна, акуратна людина. Його ніжним рукам сімейні люди доручали полотняні і парусинові костюми, тонкі сорочки, крохмальні комірці. Другий — страшний негр, працював в пансіоні Кастано, вечорами ж його можна було зустріти на узбережжі моря, де він блукав у пошуках розпусних насолод. Хлопчаки швиргали на нього каміння і дражнили: «Міс Піранжі! Міс Піранжі!»
Після такої знущальницької поради Насіб розсердився:
— Пішли б ви… під купу гною!
— Туди я і йду. Буду вдавати, що працюю. Десь згодом я повернуся, і якби ви розповіли про вчорашню ніч — все до найменших дрібниць…
Бар поступово заповнювався людьми. Насіб побачив, як з боку набережної з'явились Капітан і Доктор. Вони йшли обабіч Мундіньйо Фалкана і про щось жваво розмовляли. Капітан жестикулював, а Доктор час від часу перебивав його. Мундіньйо слухав, схвально кивав головою. «Вони щось задумали… — вирішив Насіб. — Що, чорт забирай, робив експортер дома (адже він ішов саме звідти) в такий час в товаристві цих двох приятелів? Приїхавши сьогодні, після майже місячної відсутності, Мундіньйо мав би сидіти у своїй конторі, приймати полковників, обговорювати справи, скуповувати какао». Та вчинки Мундіньйо Фалкана не піддавались логіці, він все робив не так, як інші. Ось він крокує з незалежним виглядом і жваво сперечається про щось з двома товаришами, немовби на нього й не чекають серйозні справи, до мають бути негайно розв'язані, не чекають клієнти, у котрих обмаль вільного часу. Насіб залишив касу на Біко Фіно і вийшов на вулицю.
— Ну як, знайшов куховарку? — запитав Капітан, сідаючи за стіл.
— Обійшов увесь Ільєус. Хоч би на якусь натрапив…
— Коньяку, Насібе. До того ж справжнього! — гукнув Мундіньйо.
— І пиріжків з тріскою…
— Будуть лише увечері…
— Еге, арабе, що тут діється?
— Так можна розгубити клієнтуру. Ми поміняємо бар… — розсміявся Капітан.
— До вечора все буде. Я замовив у сестер Дос Рейс.
— Добре хоч так…
— Добре? Так вони ж три шкури деруть… Я зазнаю суцільних збитків.
Мундіньйо Фалкан порадив:
— Вам, Насібе, слід модернізувати свій бар. Дістати холодильник, щоб у вас завжди був під руками лід, сучасне обладнання теж не зашкодило б.
— Зараз мені потрібна куховарка…
— Випишіть із Сержіпе.
— А що робити, доки вона прибуде?
Стежачи за друзями, що мали змовницький вигляд, Насіб помітив задоволену посмішку Капітана, а також те, як раптово всі замовкли при його наближенні.
Підійшов Шіко Молеза з пляшкою вина на таці. Насіб сів за столик до друзів.
— Сеньйоре Мундіньйо, чим ви насолили полковнику Раміро Бастосу?
— Полковнику? Аж нічим. А хіба що?
Насіб стримано відповів:
— Та нічого, просто так…
Капітана зацікавили слова Насіба, і він поплескав його по спині:
— Розколюйся, арабе. В чому справа?
— Сьогодні я з ним бачився, — він сидів навпроти префектури, гріючись на сонці. Погомоніли про всяку всячину, я розповів йому, що сеньйор Мундіньйо приїхав сьогодні і що незабаром прибуде інженер… Старий прямо осатанів. Запитав, до чого тут сеньйор Мундіньйо, чого, мовляв, він пхає свого носа туди, де його ніхто не просить.