— Бачите? — перебив Капітан. — Мілина…
— Ні, не лише мілина. Потім до нас підійшов учитель Жозуе і сказав, що коледж має нарешті офіційний статус. Полковник аж підскочив. Очевидно, він сам входив з клопотанням до уряду, але не зумів досягти успіху. Розгнівавшись, він навіть стукав костуром об землю.
Насіба задовольняла мовчанка друзів і те враження, яке справила на них його оповідь. Він помстився їм за конспіративний вигляд, з яким вони сюди прибули.
Жартують, скоро він знатиме їхню таємницю! Капітан промовив байдужим голосом:
— Так ви кажете, він розгнівався? Ну, нічого, незабаром цей старий відьмак ще не тієї заспіває. Він думає, що він тут єдиний господар…
— Для нього Ільєус немов власна фазенда. А нас, ільєусців, він має за своїх наймитів… — зауважив Доктор.
Мундіньйо Фалкан мовчки посміхався. На порозі кінотеатру з'явились Діоженес і подружжя акторів. Вони побачили друзів за столиком у барі і попростували до них. Насіб сказав:
— Так воно і є. Сеньйор Мундіньйо для нього «зайда».
— Він так і сказав? — запитав експортер.
— Це його слова.
Мундіньйо доторкнувся до руки Капітана.
— Можете домовлятися, Капітане. Я згоден. Старий ще потанцює під нашу дудку. — Останні слова були адресовані Насібу.
Капітан підвівся, допив свою чарку, подружжя акторів було вже недалечко. «Що вони, чорт забирай, затівають?» — намагався збагнути Насіб. Капітан почав прощатись.
— Пробачте, мені час. Термінові справи.
Чоловіки встали з-за столу, почали переставляти стільці. Анабела, тримаючи розкриту парасольку, кокетливо усміхнулася. Принц, затиснувши довгий мундштук у зубах, простягав свою худу, нервову руку.
— Коли дебют? — запитав Доктор.
— Завтра… Ми домовляємось з сеньйором Діоженесом.
Господар кінотеатру, як завжди, неголений, пояснив своїм безбарвним і жалібним голосом псаломщика:
— Гадаю, успіх забезпечено. Дітям та й дорослим теж подобаються фокуси. Але вона…
— А чому ви за неї турбуєтесь? — запитав Мундіньйо, доки Насіб подавав аперитиви.
Діоженес почухав підборіддя.
— Всім відомо, що Ільєус — ще відстала провінція. На танці, які вона виконує майже роздягнена, сім'ї не підуть.
— У залі будуть самі лише чоловіки… — запевнив його Насіб.
Та в Діоженеса була ціла купа відмовок. Йому не хотілося зізнатися, що він сам, протестант і цнотлива людина, був шокований сміливими танцями Анабели.
— Це більше пасує до кабаре… Для естради при кінотеатрі такі танці не підходять.
Доктор дуже вишукано і ввічливо вибачився перед артисткою за своє місто:
— Сеньйора пробачить нам. Відсталий край, справжнього мистецтва тут не розуміють. Такі танці у нас вважають аморальними.
— Але ж це високе мистецтво, — промовив заупокійним голосом фокусник.
— Звичайно. Звичайно… Але все ж таки…
Мундіньйо Фалкан потішався:
— Проте, сеньйоре Діоженесе…
— В кабаре вона може більше заробити. В кінотеатрі ж — допомагатиме чоловікові, а вечорами танцюватиме в кабаре…
При згадці про більший заробіток очі принца заблищали. Анабела запитала Мундіньйо:
— А ви як гадаєте?
— По-моєму, це думка. Фокусниця в кінотеатрі і танцюристка в кабаре… Чудово!
— А це зацікавить власника кабаре?
— Зараз узнаємо… — Мундіньйо звернувся до Насіба: — Насібе, зробіть ласку, пошліть хлопчика по Зеку Ліму, я хочу з ним поговорити. Тільки швидше, і нехай негайно приходить.
Насіб гукнув негреня Туїску, і той миттю вибіг з бару — Мундіньйо був щедрий на чайові. Араб звернув увагу, що голос експортера лунав владно і нагадував голос полковника Раміро Бастоса, коли той був молодшим, — це був голос людини, що звикла владарювати, диктувати закони. Ні, щось таки мало статися.
Веремія в барі збільшувалась щомиті, надходили нові відвідувачі, за столиками дужчав шум, Шіко Молеза бігав, немов учадівши. Знову з'явився Ньо-Гало і приєднався до гурту. Підійшов і полковник Рібейріньйо і почав поїдати очима танцівницю. Анабела зачарувала чоловіче товариство. Принц Сандра, зберігаючи, як і дотепер, вигляд голодного факіра, сидів тихо і прикидав подумки, який з усього цього буде зиск. Варто, мабуть, було таки залишитися в цьому кублі, щоб видряпатись зрештою зі злиднів.
— Це ви непогано придумали з кабаре…
— А в чому справа? — зацікавився Рібейріньйо.