Выбрать главу

Насіб і Жоан Фулженсіо погодилися стати свідками.

Капітан натискував на Мундіньйо, вимагаючи, щоб той з'їздив до Ріо і нагадав міністрові про обіцянку. Експортер відмовлявся. Почалося збирання врожаю, він не міг полишити свої справи напризволяще в такий час. Окрім того, їхати не було ніякої рації, оскільки інженер прибуде обов'язково. Мабуть, затримується завдяки якимось бюрократичним формальностям. Мундіньйо нікому не розповідав про ті ускладнення, що виникли, про тривогу, яка охопила його, коли він довідався з листа свого товариша про відмову міністра від свого попереднього рішення в зв'язку з рішучим протестом губернатора штату Баїйя. Тоді Мундіньйо вдався до всіх своїх широких знайомств, аби лише досягти позитивного розв'язання цього питання. Не звертався він лише до членів своєї родини. Експортер розіслав силу-силенну листів, телеграм, він прохав і обіцяв. Один з його давніх друзів мав на цю тему розмову з президентом республіки, причому вирішальними чинниками у просуванні цієї вельми складної справи стали (хоча Мундіньйо про це так ніколи і не взнав) імена Лоурівала та Еміліо. Дізнавшись про те, що Мундіньйо рідний брат впливових політичних діячів Сан-Пауло, президент сказав міністрові:

— Зрештою, це справедливе прохання. Термін правління губернатора закінчується, він з багатьма зіпсував відносини, і невідомо, хто буде його наступником. Ми не можемо постійно приставати до думки самоврядування штату…

Кілька днів Мундіньйо жив, охоплений майже панічним страхом. Якщо він програє, йому лишається одне — укласти валізи і виїхати з Ільєуса. Адже ж не зможе він, зазнавши поразки, лишатися тут і правити за об'єкт глузування і знущання. Доведеться повернутися під надійне родинне крило, ховаючи очі від сорому. Він майже не з'являвся в цей час у кабаре і барах, де на його адресу випадало все більше й більше гострих дотепів.

Навіть Тоніко Бастос, що був довгий час скромним та врівноваженим і делікатно не торкався в присутності прихильників Мундіньйо цього злополучного питання, і той перестав стримуватись, радіючи з кепських настроїв супротивників. Одного разу між ним і Капітаном відбулася сутичка. Жоану Фулженсіо довелося втрутитися, щоб не дійшло до бійки. Тоніко запропонував, коли вони пили:

— Чому б Мундіньйо не привезти замість інженера ще одну танцівницю? І клопоту менше, і друзям послуга…

Того ж вечора Капітан без попередження з'явився в будинку експортера. Мундіньйо зустрів його стримано:

— Даруйте мені, Капітане, але я не сам. У мене дівчина з Баїйї, вона прибула сьогоднішнім пароплавом. Мені хотілося б трохи відпочити від справ…

— Я заберу у вас рівно одну хвилину, — згадка про дівку, виписану з Баїйї, вивела таки Капітана з рівноваги. — Чи знаєте ви, що сказав сьогодні в барі Тоніко Бастос? Буцімто ви здатні лише на те, щоб привозити в Ільєус жінок. Жінок, і не більше… Адже інженера немає і досі…

— А що, це мені подобаєтся. — Мундіньйо розсміявся. — Але ви не хвилюйтесь…

— Як же мені не хвилюватися? Час іде, а інженера немає…

— Я заздалегідь знаю все, що ви скажете, Капітане. Ви що, маєте мене за дурня, який сидить склавши руки?

— Чому ви не звернетесь до своїх братів? Адже вони впливові люди…

— Цього я ніколи не зроблю. Та це й непотрібно. Сьогодні я послав у столицю справжній ультиматум. Заспокойтесь і пробачте за такий прийом.

— Годі вам, це я прийшов невчасно… — Капітан почув жіночі кроки в сусідній кімнаті.— І запитайте у Тоніко, кому він віддає перевагу, блондинкам чи шатенкам?

Через кілька днів надійшла телеграма від міністра, в якій вказувалось ім'я інженера і дата його від'їзду до Баїйї. Мундіньйо скликав Капітана, полковника Рібейріньйо і Доктора. «Призначено інженера Ромуло Вієйру». Капітан узяв телеграму і підвівся:

— Я втру носа Тоніко й Амансіо…

— Ми, жартуючи, виграли купу грошей… — Рібейріньйо підняв руку. — Влаштуємо з цього приводу грандіозну випивку в «Батаклані».

Мундіньйо забрав телеграму в Капітана, ще й попрохав друзів тримати в таємниці те, що їм стало відомо. Найбільшого ефекту буде досягнено тоді, коли газета вмістить повідомлення про приїзд інженера до Баїйї. Десь у глибині душі він побоювався, що губернатор знову може натиснути на міністра і той знову відступить. І лише через тиждень, коли інженер уже висадився в Баїйї і повідомив про своє прибуття наступним пароплавом до Ільєуса, Мундіньйо знову скликав своїх спільників, показав їм листи і телеграми, якими він обмінювався з Ріо, — це була виснажлива і важка битва супроти уряду штату. Він не хотів тривожити друзів, тому не вводив їх повністю у курс справ, особливо, коли це стосувалося подробиць і деталей. Але тепер, коли битву виграно, їм слід знати, чого варта ця величезна перемога.