Того дня відвідувачі бару були охоплені цікавістю, скрізь лунали привітання, хвала інженерові («Ви чудовий плавець!»), снідати в Ільєусі всі сіли із запізненням. Насіб підраховував, скільки часу минуло з того дня, коли було оголошено про очікуване прибуття інженера. Габрієла пішла додому, попередньо запитавши:
— Чи можна мені сходити сьогодні в кіно? З доною Арміндою…
Він великодушно дістав із каси папірець в п'ять рейсів.
— Заплати і за її квиток…
Спостерігаючи, як вона, усміхаючись, поспішає додому (він не переставав пощіпувати і торкатися її навіть у час їжі), Насіб закінчив свої підрахунки: три місяці і вісімнадцять днів тривог, чуток, хвилювань, невпевненості і надій для Мундіньйо і його друзів, а також для полковника Раміро Бастоса і його однодумців. Взаємні напади в газетах, таємні переговори, суперечки, глухі погрози — одне слово, атмосфера ускладнювалася з кожним днем. Бували хвилини, що бар здавався казаном, який ось-ось вибухне… Капітан і Тоніко Бастос майже не розмовляли між собою, полковник Амансіо Леал і полковник Рібейріньйо ледве віталися.
Подумати лишень, як все дивно складалося. А для Насіба ці тривожні дні були днями тиші, абсолютного спокою, непідробної радості. Мабуть, це були найщасливіші дні його життя.
…Ніколи він не спав так смачно в години сієсти, як в ці дні. Він з усмішкою прокидався, зачувши голос Тоніко, якому обов'язково треба було випити після сніданку чарку гіркого аперитиву для травлення і трохи погомоніти перед відкриттям контори. Трохи згодом до них приєднувався Жоан Фулженсіо, що прямував у «Папеларіа Модело». Вони обговорювали події, що відбулися в Ільєусі і у всьому світі,— книготорговець добре розбирався в усіх питаннях, а Тоніко знав усе, що стосувалося жінок міста.
На три місяці і вісімнадцять днів затрималося прибуття інженера, і рівно стільки ж часу минуло з того дня, як він найняв Габрієлу. В той день полковник Жезуїньйо Мендонса убив дону Сіньязінью і дантиста Осмундо, та лише наступного дня Насіб переконався, що Габрієла вміє варити. Лежачи в шезлонзі із погаслою сигарою в роті, кинувши газету на землю, Насіб пригадував і усміхався… Три місяці і сімнадцять днів їсть він страви, приготовлені Габрієлою, і може стверджувати: так, у всьому Ільєусі немає куховарки, що могла б зрівнятися з нею. Три місяці і сімнадцять днів він спить з нею, починаючи з другої ночі, коли в променях місячного світла побачив її ногу і в кімнатних сутінках угадав її перса, що проглядали крізь порвану сорочку…
Сьогодні, можливо, через надзвичайне пожвавлення в барі, через галас, викликаний присутністю інженера, він не задрімав, а лежав і думав. Перші дні Насіб не оцінив належно ні якості страв, ні гарячого тіла біженки. Задоволений смаком і різноманітністю страв, він лише тоді віддав їй належне, коли кількість відвідувачів почала зростати, коли довелося збільшити асортимент закусок і солодощів, коли вихваляння набуло масового характеру і Плініо Араса, методи якого в торгівлі були досить суперечливими, спробував переманити Габрієлу. Що ж до її тіла, то Насіб, охоплений небувалим любовним запалом, так сильно до нього звик, що без сну проводив з Габрієлою божевільні ночі. Спершу він приходив до неї зрідка, коли повертався додому, тому що Різолета не мала часу або була хворою, і не почував себе змореним та сонним. В таких випадках він лягав з Габрієлою, оскільки нічого іншого робити не залишалося. Але скоро цій байдужості настав кінець. Насіб так звик до страв, приготованих новою куховаркою, що, потрапивши на день народження до Ньо-Гало і ледве доторкнувшись до поданих наїдків, одразу відчув, наскільки витонченіші приправи Габрієли. Якось непомітно для самого себе він почав ще частіше відвідувати кімнатку в дворі, забувши майстерну Різолету; йому обридла її награна, удавана лагідність, її капризи, щоденні скарги, навіть її витончена любов, якою вона користувалася для витягування грошей із його кишень. Нарешті він зовсім перестав до неї ходити, перестав відповідати на її записки, і ось уже майже два місяці в нього не було іншої жінки, окрім Габрієли. Тепер Насіб щовечора приходив до неї в кімнатку, намагаючись залишити бар якнайраніше.