— Гріх не молитися за померлих… — відповів падре, що саме кудись поспішав.
Щоправда, худорлявий, з обличчям аскета-фанатика, падре Сесіліо засудив їхній вчинок, але падре Базіліо, довідавшися про це, сказав:
— Сесіліо — педант, йому більше до вподоби муки пекла, аніж світла радість неба. Не турбуйтеся, дщері мої, я відпущу вам гріхи!
Поряд з невтішним, але діяльним батьком ішли Езекієл Прадо, Капітан, Ньо-Гало і навіть сам Мундіньйо Фалкан. Хіба він не був хай не другом, але все ж сусідою дантиста і його товаришем по морських купаннях? Могила була засипана квітами, яких так бракувало, в день похорону, навколо огорожі стояли вінки, яких раніше теж ніхто не приніс. На мармурі було викарбувано ім'я Осмундо, дата його народження і смерті і, для того, щоб злочин не було забуто, ще двоє слів — «по зрадницькому вбитий». Езекієл Прадо почав діяти. Він поставив вимогу попереднього ув'язнення фазендейро, суддя відмовив; тоді він подав скаргу до трибуналу Баїйї, де клопотання обіцяли незабаром розглянути. Ширились чутки, що батько Осмундо пообіцяв адвокатові п'ятдесят конторейсів — ціле багатство! — якщо тому поталанить запроторити полковника до в'язниці.
Але розмови про Жезуїньйо Мендонсу тривали недовго. Все ж головною сенсацією був приїзд інженера. Езекієл не зумів запалити аудиторію своїм пристойно оплаченим обуренням і закінчив виступ, висловившись з приводу бухти:
— Давно вже слід було провчити цього старого самодура.
— Чи не хочете ви сказати, що стаєте на бік Мундіньйо Фалкана? — запитав Жоан Фулженсіо.
— А хто мені може заборонити? — відповів адвокат. — Я був прихильником Бастосів не один рік і часто вів їхні справи, а як вони мені віддячили? Обрали на посаду муніципального радника? Я, звичайно, і без їхньої допомоги міг би цього досягнути. Але вони віддали перевагу зовсім неграмотному Мелку Таваресу. І це тоді, коли моє ім'я уже було названо, із моїм обранням було майже вирішено.
— Ви на правильній дорозі,— почувся гугнявий голос Ньо-Гало. — У Мундіньйо Фалкана зовсім інша система мислення. За його правління Ільєус стане невпізнаним. Якби я мав якийсь вплив чи вагу, я не вагаючись пірнув би в цей казан…
Насіб зауважив:
— Інженер — симпатична людина. Здається, він спортсмен? Але більше скидається на кіноактора… Він заб'є памороки не одному дівчиську…
— Він одружений, — повідомив Жоан Фулженсіо.
— Але з дружиною не живе… — уточнив Ньо-Гало.
Звідки їм стали відомими подробиці з інтимного життя інженера? Жоан Фулженсіо пояснив, що той сам розповів їм про все після сніданку, коли Капітан привів його в «Папеларіа Модело». Його дружина збожеволіла і перебуває зараз в психіатричній лікарні.
— Знаєте, хто зараз розмовляє з Мундіньйо? — раптом запитав Кловіс Коста, що досі мовчки дивився на вулицю, чекаючи появи хлопчаків, продавців «Діаріо де Ільєус».
— Хто?
— Полковник Алтіно Брандан… Цього року він продає Мундіньйо свій урожай, а можливо, і голоси… Що за біс, чому газета досі не вийшла? — запитав він іншим тоном.
Полковник Брандан із Ріо-до-Брасо…
Наймогутніший фазендейро зони після полковника Місаела. Він вирішував наслідки голосування в районі і був вагомою постаттю в політичному житті.
Кловіс Коста казав правду. В бюро експортера, в чоботях з острогами, потопаючи у м'якому шкіряному кріслі, сидів полковник Брандан і смакував французький лікер, яким його частував Мундіньйо.
— Так ось, сеньйоре Мундіньйо, цього року урожай видався навдивовижу чудовим. Ви неодмінно мусите прибути до мене на фазенду і погостювати там кілька днів. Живемо ми не багато, але коли ви виявите нам честь, то, дасть бог, з голоду не помрете. Ви побачите плантації, заслані золотими плодами, зараз дерева гнуться під їхньою вагою. Я вже почав збирання… Такий урожай прямо око радує…
Експортер поплескав фазендейро по коліну:
— Ну, що ж, приймаю вашу пропозицію. В найближчу неділю приїду до вас…
— Приїздіть краще в суботу, в неділю люди не працюють. Повернетеся в понеділок. Коли наважитесь, знайте, мій дім — ваш дім…
— Домовились, в суботу буду у вас. Тепер мені можна подорожувати не так, як тоді, коли чекали на інженера.
— Кажуть, цей хлопець приїхав, це правда?
— Чистісінька правда, полковнику. Завтра він почне длубатися в бухті. Готуйтеся до того, щоб незабаром побачити, як ваше какао з Ільєуса піде прямо в Європу і Сполучені Штати…