— 3 бушменами?
— Ну, вони ж дикуни. В них же телевізорів нема. Що там у них у голові робиться невідомо, а особливо, що не в голові, — замріялася Оля.
Бо вона знала, де на глобусі є Австралія. Її чоловік ходив у географічний «Клуб Гея» і переконував усіх, що Гея — це давньогрецька Богиня Землі, наче ми всі такі дурні й не розуміємо, що таке «Клуб Гея». Ольга ніколи, навіть після третьої філіжанки кави, не зізнавалася, як вона збуджує чоловіка.
— Ніколи, ніколи не чула про фільм «Секс і кенгуру», — одразу провокувала вона нас на манівці, коли ми збиралися в мене на кухні поговорити про нове взуття Таїсії Повалій.
Яке там взуття! Словом, ми вирішили, що мій мене зраджує за допомогою аборигенок.
Бо іду я в маршрутці, яка рвучко гальмувала весь час, що один вірменин двічі на мене впав. Так вдало, що роздер об сумочку брову.
Потім виявилося, що він азербайджанець, який весь час казав, що вірменин, це коли я його завела додому йодом мазати брови, але ми чомусь до цього не дійшли, бо поки я намагалася влучити в брову, ми влучилися губами. Не знаю, чи дивився він фільм про кенгуру, але цілувався він значно краще. Не встигла я його збудити, як він почав раніше, ніж я, як ми здирали одежу і падали в ліжко після того, як почали, не пам’ятаю, це дуже дивно, бо пам’ять в мене завжди дуже хороша, як світ перекинувся, коли я отямилася і побачила, що я на ньому верхи й насилу перекинула світ назад, і тоді, слава Богу, пам’ять до мене на мить повернулася, щоби потім зникнути назавжди кудись, далі за Австралію. Мені здається, якби аборигени нас таких узріли, то вони б серйозно переглянули свої погляди на кенгуру.
Що я просто змушена була наступного дня бігти в крамницю по найдорожчу каву, викликати Інну, Іру й обох Ольг, щоб за їхньою допомогою відновити хоч щось із вірменської події. Після першої кави Інна вирішила:
— Якщо чоловікам розбивати іноді голову, то вони щось зможуть вигадать.
— Бити, бити, починаючи з лівої брови, — сказала Іра, бо вона працювала методисткою.
— Дійсно! Чому це ми весь час мусимо вигадувати щось новеньке? Нехай вони хоч раз напружаться... Розбити усі їхні собачі голови, — не вгавала Інна.
— Бити, доки не стануть кенгурями! — постановили обидві Ольги.
Отже, якось ми разом, кава по каві, почали реставрувати того маршрутного вірменина, і навіть пригадали, яке в нього ім’я, і воно раптом виявилося азербайджанським. Збагнули навіть, як він мене перекинув і з чого почав, ще пару деяких позицій вдалося відновити; вже коли дійшли до того святого моменту, коли я опинилася, нарешті, на ньому згори, щось на кухні несподівано рипнуло.
Ми завмерли.
Бо дверцята кладовки повільно розчинилися, і звідтіля постав, тримаючи в руці мокру папірчину, мій законний чоловік. Він, виявляється, весь цей час друкував там свої ідіотські чорно-білі фотографії з такою ж концептуальною архітектурою.
Жодна фотографія на планеті Земля не змогла би передати, який повільний вираз був на його обличчі, він тільки розводив руками, намагаючись казати, але з пальців йому крапали розчини і заважали говорить. Правда, лице в нього витяглося довше, аніж в кенгуру. Він ішов з ним до мене, німо тіпаючи архітектурою.
Словом, подруги перекинули каву і зникли.
Словом, треба повністю заборонити фотографію, особливо чорно-білу. А також і всі кладовки на планеті Земля.
СТАНІСЛАВСЬКИЙ
— Вони цілуються, як вони це можуть делать? Канєшно, артистам многе позволяється, но це ж не шутки, якщо пойнять, шо в неї муж там є, дєті, і ув його сімн’я. І от вони цілуютьця на ввесь екран і всі ж це бачать, га?
Ліжко виявилося трьохсекційне, і Вітьок на кожній з них себе прокляв, що погодився допомагати, адже він не для цього сюди найнявся, однак чомусь штатні працівники «Відіум-студіум» не виявили аніякого ентузіазму. Тому що у вихідний? Коли вони з водієм затягли першу секцію в офіс, збагнув, чому— адже всі столи перенесли в сусідній кабінет, а тут робили павільйон, тобто діагонально затягували в марлю два кутки. Замість одхекатися, водій заторохкотів:
— Нехай би делали з поцілуями комбінірувані зйомки, так ні, я взнавав, вони ніколи цього не роблять, економлять, кажуть. На надписях не економлять, а тіки на цілуях. Був би я в тої актрисулі 158 мужом, я б її, суку, убив після першой от такой зйомки, убий мене Бог.
— Так їх розлучають.
— Кого?
— Ну, артистів. Дають їм розвод. От вони одцілуються, а потім уже назад женяться, по своїх сім’ях.
— Ти не бре?
— Я не бре, я ж сам актор, — збрехав Вітьок.