Game over

_{У кімнаті зависла тиша. Хвилин п’ять ніхто не міг вимовити ані слова.}

_{- Ти як сюди потрапив? — нарешті запитав, трохи оговтавшись, Рикпет.}

_{- Це… Справа була так… — почав розповідати Васла.}

РОЗДІЛ 5 Несподіванки тривають

_{- Усе було так, — почав розповідати Васла.}

_{Після втечі із Заекрання Васла довго не міг сісти за комп’ютер. Мама навіть звернула на це увагу:}

_{- Синку, ти щось зовсім комп’ютер закинув. Трапилося щось?}

_{Васла пробурмотів щось незрозуміле, але рано чи пізно за комп’ютер сісти довелося. І справа була зовсім не в комп’ютерних іграх, просто в школі є такий предмет як інформатика. Його, щоб скласти, треба виконувати на комп’ютері. Врешті-решт острах перед чорним екраном пройшов, і Васла, як і раніше, почав знову багато часу проводити за клавіатурою. Дістався він якось і до Гри. У якийсь момент він помітив, що проти нього почали грати не глюки, а заекранники. Не бажаючи поранити когось, він спробував пройти рівень без стрілянини, і йому це майже вдалося. Але в самому кінці він віч-на-віч зіштовхнувся з глюком.}

_{- Це був глюк! Стопудово глюк! Ну… Сірі очі… Це… порожні, як… Коротше… порожні і все! Шоколадні губи… Пам’ятаєте? Ми сміялися, що програмісти їм губи шоколадними… зробили! Ну я його й садонув… А йому боляче стало. Губи скривилися, сльози, розумієш… Кров із}

_{плеча… I губами… мені: допоможи! Я розгубився, а він мені руку з екрана! А я, недоумок, її й це… схопив! Шарк! І я вже тут! А тут Гірея, ірже, як це… ну… розумієш, кінь! Що, каже, попався, що цей… на цьому… на базарі кусався? І це… регоче! І регоче! Ось, а глюки мене за комір — і сюди. І отаке…}

_{- І скільки ти вже тут сидиш? — запитав Рикпет.}

_{- Не знаю… Може, тиждень, може, це… місяць.}

_{У цей час двері відчинилися. До кімнати зайшов… Оріг! Він був одягнений у зелену плямисту форму й високо зашнуровані черевики. На його плечах красувалися погони, на кожному блищали золотом по дві собачки. Слідом до кімнати зайшли з десяток глюків з автоматами.}

_{- Ну, що ж, із прибуттям!}

_{- Ось хто це організував! — миттєво зрозумівши все, закричав Кадим. — Ах ти, гад!}

_{І перш ніж хтось щось устиг зрозуміти, Кадим підскочив до столу, де вже стояв приготований для них обід, схопив каструлю з макаронами й надягнув її Орігу на голову. Ситуація була трагічна, але друзі все-таки не змогли втриматися від реготу.}

_{- Як тоді… Як тоді… - вказуючи пальцем на Оріга, стогнала від реготу Шана.}

_{Рикпет упав на ліжко і від захвату дригав ногами, а Кадим бухнувся на стілець та гамселив об стіл кулаками.}

_{Глюки стояли байдужі, немов кам’яні бовдури.}

_{Оріг нарешті звільнився від каструлі й скинув макарони з волосся й вух.}

_{- Ах, виродки! Ви мене пам’ятатимете!}

_{Він різко повернувся й пішов, на ходу струшуючи макарони. Глюки затупотіли за ним. Тільки зачинилися двері за останнім, Рик перестав сміятися й підскочив до стола, жестом запросивши приєднатися. Сміх стих.}

_{- Це, звичайно, смішно, але дарма ти так! Звідки ти знаєш, навіщо приходив Оріг? А тепер він точно мститиметься!}

_{Говорячи це, Рик розсипав на столі сіль і взяв у руки виделку. — Зберегти взуття! — написав він. — Гума!}

_{Усі закивали головами. Збереження гумового взуття, яке захищає від ударів батога Голосу, у цій ситуації ставало завданням номер один.}

_{Раптом відкрилися двері й зайшло кілька глюків, один з них ніс сумку.}

_{Байт, на погонах якого жовтіли золоті собачки, скомандував:}

_{- Перевзутися! Швидко!}

_{Глюк висипав із сумки чотири пари високих черевиків з товстими підошвами й поруч кинув розкриту сумку.}

_{Ще один глюк підійшов до столів і зібрав з них сільнички.}

_{Шана, щоб перевзутися, зайшла за перегородку. За кілька хвилин вона вийшла, а в руці несла… дві верхні частини від кросівок. Підошви були обрізані! Проходячи мимо Рикпета, вона непомітно кинула йому на ліжко пузатий червоний ножик з білим хрестиком на боці. Рикпет миттєво все зрозумів. Він тихо кашлянув, привертаючи увагу друзів. Кадим посміхнувся, а Васла зосереджено кивнув головою. За кілька хвилин усі були взуті у величезні, але зручні черевики, а в сумці глюки забрали чотири пари верхів від кросівок.}

_{- Глюк, це… він скрізь глюк, — глибокодумно сказав Васла, — розуму в нього, як у це… як його… у підошви.}