Game over

_{Рикпет підійшов до столу, акуратно згріб у купку розсипану перед приходом незваних гостей сіль і завертів головою, шукаючи, куди б її пересипати. Потім узяв хліб, відокремив м’якуш від шкуринки, виліпив якусь подобу сільнички і зсипав туди сіль. Закінчивши цю нехитру операцію, підійшов до вмивальника. Тонкий струмок холодної води полився йому в долоні.}

_{- Бісові віники! — дивлячись на воду, вигукнув він. — Як, виявляється, все просто!}

_{- Ти про що? — зацікавилися друзі.}

_{Рикпет одним стрибком підскочив до столу й розсипав недавно так ретельно зібрану сіль. На ній написав:}

_{«Електрика», — і широким жестом показав на грибки й кабелі, які тяглися до них. Друзі кивнули головами. Рик розрівняв сіль і написав друге слово:}

_{«Вода», — і переможно подивився на друзів.}

_{- І? — запитала Шана.}

_{Рик нетерпляче тупнув ногою, сердитий на нездогадливість товаришів.}

_{«Замикання!» — написав він на білій солі. Подумав і додав: «Нокаут!»}

_{Шана, хоч і була дівчиськом, але добре розуміла несумісність електрики й води. Про хлопців і говорити нічого. Кадим захоплено вдарив Рика по спині, а Васла статечно потис руку. Шана подивилася на Рика такими щасливими очима, немов це вона знайшла таку грізну і водночас просту зброю.}

_{- Ось що, — сказав Рик, — давайте-но пообідаємо. Ми програли, і це треба визнати.}

_{- Гірея виявилася розумнішою, ніж ми думали, — підіграла Рику Шана.}

_{- А Оріг — негідник! Я йому однаково по пиці надаю! — Кадим непримиренно блиснув очима.}

_{Один Васла нічого не сказав. Він хотів їсти.}

РОЗДІЛ 6 Плани Гіреї

_{Гірея тріумфувала. Було чого радіти! Усі четверо втікачів були спіймані. Який урок усім іншим заекранникам! Яка демонстрація розуму й могутності!}

_{«Покарання має бути зразковим! — думала вона. — Щоб більше ніхто й ніколи не міг навіть подумати про втечу! Чим можна провчити людину? Болем? Голодом? Спрагою? Презирством? Страхом? Так, страхом! Бо й біль, і голод, і презирство народжують одне — страх! Ну, начувайтеся!»}

_{Вона кинулася до столу, на якому стояв комп’ютер. її тонкі пальці забігали по клавішах з неймовірною швидкістю.}

_{- Чекайте… Ох, бережіться… Звичайно… Тільки так… — бурмотіла вона.}

_{Мелодійний дзвінок мультимедійного зв’язку змусив її здригнутися. У повітрі виник екран, на якому вона прочитала: «Звернення Великого Процесора».}

_{Потім виник і сам Великий Процесор. Його темно-русява шевелюра була підстрижена під нуль, залишений тільки фіолетовий гребінь, немов у півня. На темно-зеленій жилетці, одягненій на голе тіло, відстовбурчувалися безліч кишень, у зовсім невідповідних місцях блищали пряжки й висіли ланцюжки. Із правого плеча звисав товстелезний жовтий ланцюг, а на лівому красувався вишитий бордовим бісером напис «Я кльовий». Екран показував Процесора тільки по пояс, і тому Гірея не бачила, які були штани і чи був на штанах який-небудь напис. Вона поморщилася. їй не подобалися ні смак Великого Процесора, який, постійно спілкуючись із молоддю, намагався одягатися так само, ні його надто вже прості стосунки з усіма своїми підданими.}

_{- Як тобі прикид? - запитав Великий Процесор чарівницю.}

_{- Гидота, — прямо й без вагань відповіла та, — і зачіска теж, — додала вона без якої-небудь паузи, випереджаючи наступне запитання.}

_{- Ну ти не дуже грайся, а то можеш і одержати… Що в тебе тут відбувається? — Процесор подивився на чорні розбиті екрани.}

_{- Та так, перепади напруги…}

_{Великий Процесор насупився.}

_{- Які перепади? Яка напруга? Гіреє, я вибачив тобі минулі фокуси із заекранниками тільки з однієї причини: мені сподобалася оригінальність рішення щодо переміщення фізичного тіла у віртуальному просторі. Але якщо ти знову до цього повернулася… Бути тобі розкладеній на цифру!}

_{- Це був стрибок напруги і нічого більше!}

_{- Ну добре, добре… — примирливо сказав Процесор. — Стрибок — так стрибок, тільки постарайся, щоб таких стрибків більше не було.}

_{- За це можете не турбуватися, не буде!}

_{- Добренько… — екран з Великим Процесором почав світлішати й зник.}

_{- Голосе!}

_{- Я тут, пані.}

_{- Взуття в цих… забрали?}

_{- Забрали, пані.}

_{- Охороняють їх добре?}

_{- Очей не спускають.}

_{- Я не дуже довіряю глюкам. Глюк - він і є глюк, що з нього візьмеш? Цифра без мізків! А ці дітлахи зовсім недурні. Так і чекай від них якоїсь капості. Ось що, виклич до мене Оріга.}