Game over

_{- Екрани розбиті!}

_{- Потім розберемося! Бігом, поки вона не отямилася!}

_{Друзі вискочили в коридор. Біля дверей нерухомо, немов поламані механічні ляльки, стояли четверо глюків.}

_{- Веселі ігри, кажеш? — голосом, який не віщував нічого хорошого для Гіреї й усієї її свити, проговорив Кадим. — Тоді пограємося!}

_{Він зірвав з найближчого глюка автомат і пояс із гранатами й кинджалом. Те ж саме зробили його друзі.}

_{- Тепер ми на рівних! Ось тепер повеселимося!}

_{Стрічки-доріжки стояли. Миготливе аварійне світло не дуже добре, але все-таки давало змогу бачити дорогу. Швидким кроком друзі вирушили до кабінету Гіреї. Коротке замикання було, мабуть, не дуже серйозним, і хвилин за п’ять світло ввімкнулося, а трохи згодом почали рухатися й стрічки.}

_{- Спасибі Гіреї, береже наші ніжки, — прокоментував цю подію Кадим, стрибаючи на стрічку.}

_{Стрічкою промчали кілька кварталів.}

_{- Усе йде доб… — він не встиг закінчити фразу, як стрічка різко зупинилася. На ногах не утримався ніхто, всі покотилися хто куди, злетівши з доріжки.}

_{- Оце так покаталися, — сказав Кадим, підводячись і потираючи забите плече. Васла тримався за коліно. Шана й Рикпет обійшлися переляком.}

_{Першим отямився Рик.}

_{Стрічка скинула втікачів на якомусь перехресті. Рик, не роздумуючи, повернув праворуч.}

_{- Ти куди? Нам же прямо!}

_{- Ви що, не зрозуміли? Гірея знає, що ми втекли, і зупинила стрічки. Відгадайте з першого разу, де нас чекають зараз?}

_{Це зрозумів навіть тугодум Васла:}

_{- Це… у кабінеті… ну…}

_{- Ось! Тому ми туди й не підемо! — Рик смикнув двері до першої кімнати, і втікачі заскочили туди.}

_{Кімната була така сама, як та, у якій вони жили, тільки без ліжок та обідніх столів. Побачивши в кутку якийсь ящик, Рик сів, відв’язав гумову підошву й почав знімати черевик.}

_{- Ти чого? — не розуміючи, запитала Шана.}

_{- Та ну його… Бігати незручно.}

_{Він перевернув черевик і уважно вивчив підошву.}

_{- Ось! — показав він друзям на незвичайно великі взуттєві цвяхи й велику підківку. — Ось датчики, за допомогою яких Гірея стежить за нами.}

_{Він акуратно поклав черевик на бік, щоб датчики не торкалися підлоги. Тією ж стрічкою він щільно прикрутив гумову підошву просто до ступні. Потім ту ж операцію проробив і з іншим черевиком.}

_{- Будете перевзуватися? — запитав він друзів. Усі погодилися, бо бігати з прив’язаними підошвами було справді незручно. — Обережно з датчиками, не дайте їм торкнутися підлоги.}

_{Рик спробував пробігтися кімнатою. Виходило набагато зручніше. Він тихенько прочинив двері й визирнув у коридор. На його чималий подив, стрічки рухалися!}

_{- Ха! Гірея нас запрошує в гості!}

_{- Тобто? — не зрозуміли друзі.}

_{- Стрічки запустили. Сідайте, діточки, і просто до нас у пащу!}

_{Погляд його раптом зупинився на черевиках, і Рик широко усміхнувся.}

_{- А чому ні? У гості, то в гості!}

_{Друзі здивовано подивилися на свого командира, а Кадим навіть поторкав у нього лоба.}

_{- Ти чого, Рику, вона ж тільки цього й чекає! Нас там схоплять, як цуциків!}

_{- А хто вам сказав, що в гості поїдемо ми?}

_{- Та ти ж…}

_{-Дурниці! У гості поїдуть наші… черевики. Причому дві пари в один бік, а дві пари — в інший! Нехай голову поламають, хто й куди зібрався!}

_{- Ну, Рику! Я б до такого нізащо не додумався! — вражений Васла з усього розмаху тріснув Рика по спині.}

_{Рик зморщився від болю.}

_{- Можна наступного разу свій захват висловлювати ніжніше?}

_{- Приблизно ось так? — запитала всміхнена Шана. Вона підійшла, піднялася навшпиньки й цмокнула Рика в щоку.}

_{- Та ні, уже точно не так, — пробурмотів яскраво-червоний Рик.}

РОЗДІЛ 9 А в цей час у штабі Гіреї

_{А в цей час у штабі Гірея влаштувала грандіозний скандал своїм підлеглим.}

_{- Ти, — репетувала вона на Голос, — мій головний шпигун! Ти маєш грізну зброю: ти невидимий! Ти можеш усе чути і все бачити! Я вклала в тебе найдосконалішу програму! І ти їх загубив! Як це могло трапитися? Як ти міг це дозволити? Я розкладу тебе на цифру негайно!}

_{- Пані, я н-н-не з-з-знаю… (після короткого замикання Голос став трохи заїкатися, а для перезавантаження часу не було).}

_{- Не сумніваюся! Ти нічого ніколи не знаєш! А ти? — звернулася вона до Оріга. — Я тобі що наказала? Очей з них не спускати! Я обіцяла тобі собачку на погони, а ти?}